До земляків звертаються з проханням підписати петицію «Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)» військовослужбовцю 92ОМБр імені кошового отамана Івана Сірка, старшого солдата Локомана Дмитра Андрійовича 05.12.2000 року народження, який загинув під час виконання бойового завдання 23.05.2023 року
Шановний пане Президент, Володимир Олександрович! Прошу Вас розглянути петицію «Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)» військовослужбовцю 92ОМБр, в/ч. А1314 імені кошового отамана Івана Сірка, старшого солдата Локомана Дмитра Андрійовича 05.12.2000 року народження, який загинув під час виконання бойового завдання 23.05.2023 року, отримавши поранення несумісне з життям у напрямку села Берестове, Куп’янського р-н, Харківської області.
Звертаючись до Президента України, ми висловлюємо рішучу підтримку ініціативи про присвоєння звання Герой України посмертно, Локоману Дмитру Андрійовичу 05.12.2000 р.н., урожденцю міста Кривий Ріг, Дніпропетровської області.
У юному віці уклав свій перший контракт на службу до Збройних Сил. Військову присягу прийняв 24.07.2020 року та влився до лав піхоти у 2021 році. Втім, одразу у бойову 92-гу окрему мезанізовану бригаду імені кошового отамана Івана Сірка та ще й на передову.
У травні 2022 року Дмитра нагородили нагрудним знаком командувача сухопутних військ ЗСУ «За службу». Також військовослужбовець мав медалі «Учасник АТО» та «Ветеран війни». Захисник — криворіжець у 2023 році посмертно отримав нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ступеня.
Під час повномаштабного вторгнення старший солдат Дмитро служив водієм — санітаром, мужньо та рішуче боронив Батьківщину на Харківщині та згодом у напрямку Луганської області, йому вдалося врятувати не одне життя побратимів та посестр.
У ніч проти 24 травня разом із побратимами у напрямку села Берестове, Куп’янського р-н, Харківської області, очікували наказу. Із надлюдською мужністю та стійкістю виконували свій обов’язок на фронті усвідомлюючи, що саме на їх плечах лежить відповідальність за життя побратимів. На позицію обрушився ворожий вогонь. Дмитро отримав серйозне поранення, яке виявилося несумісним із життям.
Дмитро Андрійович був непохитним патріотом своєї Батьківщини, надійним захисником, відданий сім’ї та друзям. Він проявив виняткову мужність, відвагу та самопожертву, не вагаючись ставити своє життя на карту, щоб захистити цивільних.
Смерть Дмитра Андрійовича стала величезною трагедією для його родини. Він залишив кохану та ще не народженну дитину, які потепер несуть неописуваний тягар втрати. Його відсутность назавжди змінила їхнє життя, залишивши діру в серцях, яку неможливо заповнити.
Разом ми можемо надати посмертне визнання Дмитру Андрійовичу і довести, що його життя та самопожертва не пройшли марно, а були вагомим внеском у майбутнє нашої держави.
Дякуємо за увагу до нашого звернення. Ми віримо, що наші спільні зусилля допоможуть вшанувати пам’ять та визнати його як справжнього Героя України. Нехай наші голоси об’єднаються, аби виявити повагу та велику подяку за його жертовну службу та мужність.
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну! Слава всім хто продовжує боронити та захищати!
ПІДПИСАТИ ПЕТИЦІЮ
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
