Як повідомляє «17-та окрема танкова Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка», зв’язківець на позивний Ворон розповідає про службу, виклики та надії
В українській армії, серед різноманітних спеціальностей, зв’язківець займає важливу роль, адже ефективність виконання бойових завдань значною мірою залежить від надійного зв’язку. Постать зв’язківця на позивний «Ворон» – це символ самовідданості, професіоналізму та віри у нашу перемогу.
Одним із значних етапів життя Ворона стала служба в Збройних Силах України. У грудні 2016 року він підписав контракт зі 17-тою Криворізькою окремою танковою бригадою, де розпочав свою службу молодшим сержантом.
Його кар’єра військового почалася у 2004 році в 6-му навчальному артилерійському полку, де він також здобув звання молодший сержант, отримуючи безцінний досвід.
За час служби в бригаді Ворон пройшов через курси підвищення кваліфікації, що дало йому можливість зайняти посаду начальника зв’язку 2-го самохідного артилерійського дивізіону.
На початку повномасштабного вторгнення російської федерації Ворон прийняв командування ротою в польовому вузлі зв’язку. Тут його обов’язки полягають у забезпеченні зв’язком та електроживленням командного пункту.
Для того щоб забезпечити стабільний зв’язок між підрозділами, важливо мати не тільки надійні лінії зв’язку, а й альтернативні джерела електроживлення.
Девіз «надійність — понад усе» став основним у його роботі, адже від того, наскільки якісно буде забезпечений зв’язок, значною мірою залежить успіх виконання бойових завдань.
Ворон розповідає, що основним джерелом електроживлення для їхнього командного пункту є централізована електролінія, однак у випадку її відсутності закріплене відділення електроживлення володіє дизельними генераторами.
Окрім того, необхідно забезпечити зв’язок не лише на рівні командного пункту, а й до найнижчої ланки, що включає пункти управління дивізіонів, батальйонів та окремих підрозділів.
Звичайно, у сучасних умовах важливо, аби зв’язок був мультиканальним, що дозволяє уникнути ризиків перерв у зв’язку.
Ворон пишається тим, що на даний момент противник має малий вплив на їхні комунікаційні лінії, адже технічне забезпечення є надсучасним.
Кожен день на фронті приносить нові виклики, але Ворон продовжує свою службу, незважаючи на всі труднощі та небезпеки.
Найбільше він мріє, як і багато інших українців, про скоріше закінчення війни нашою перемогою. Повернутися додому, в мирне життя, де не потрібно боятися за своє майбутнє, де можна спокійно зустрічати кожен новий день, – це найбільша мрія Ворона.
Служба в армії стала для нього справжньою школою життя, де він здобув не лише військові навички, а й цінності дружби, взаємодопомоги та патріотизму.
Він вірить, що український народ об’єднаний, спільними зусиллями ми зможемо подолати будь-які труднощі. Важливо, щоб кожен з нас підтримував не лише військових, а й один одного в ці складні часи.
Завершуючи свою розповідь, Ворон звертається до всіх: «Нехай кожен з нас працює над тим, щоб війна якомога швидше закінчилася, аби ми могли повернутися до рідних, до тих, хто нас чекає. Слава Україні!»
Слава Україні!
Героям Слава!
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
