«Військова частина 3011 Національної гвардії України» повідомляє: Свій позивний криворіжець отримав ще у 2014 році, під час виконання завдань на Донеччині. Хлопці жартома називали його так через завзятість по знищенню ворога. Нацгвардієць на псевдо Маньяк, який зараз воює на Херсонщині, розповів про бойову роботу снайпера
«З дитинства в мене був потяг до зброї, добре стріляв. На строковій службі відмінно пройшов тести і згодом курс підготовки на снайпера. Це було задовго до початку війни, у 2007 році. В 2014 році, коли росія почала війну, я пішов до Збройних сил України, уклав контракт. Виконував завдання із підвезення матеріально-технічного забезпечення на Донеччині, у районі Маріуполя. Був водієм, хоча інколи прагнув теж долучитись до знищення ворога, за що отримував зауваження від командира. Все ж таки більше потяг був не до керма, а до зброї», — згадує Маньяк.
З початку повномасштабного вторгнення чоловік, який на той момент працював на СТО, прийшов до військомату добровольцем, став до лав Національної гвардії України. Після підготовки отримав посаду снайпера.
«Чи важка бойова робота снайпера? Не менш важка, ніж інші. Ось, наприклад, хлопці на спостережному пункті несуть цілодобову службу, це дуже складна і відповідальна місія», — говорить Маньяк.
Нині на бойовому шляху у нього — оборона рубежів на Херсонщині.
«Основна робота, як правило, йде вночі. Бачиш силует на позиціях ворога – стріляєш. Виявити, що за ціль, хто це, часу немає: ціль може зникнути у будь-який час. Найближча відстань до цілі була десь метрів 350. З одного боку, не так і далеко, з іншого – права на помилку немає. Бо серед головних завдань — скорегувати дії підрозділу, організувати прикриття своїх», — відзначає військовий.
Своїм підрозділом Маньяк пишається: «За один вихід з АГСу «покришили» чимало ворожої піхоти та їх вогневих засобів. Результат відмінний».
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
