14 липня криворіжці простилися з Андрієм Семенченком. Чоловік рік служив в АТО і на початку великої війни повернувся до війська, аби знову давати відсіч окупантам. Служив молодшим сержантом, командиром відділення зв'язку мінометної батареї батальйону оперативного призначення 13 бригади Національної гвардії «Хартія». Він поліг у бою на Харківському напрямку.
Андрій любив активний відпочинок, за мирного життя частенько вибирався на рибалку, також полюбляв походи. Нікому не відмовляв у помочі.
«Ми товаришували, дружили. Для нас сусід був самий бомбезний. І з дому ми з перших днів з ним зійшлися, як він квартиру купив, переїхав. Дуже гарний, порядний, ніколи ні в чому не відмовляв. У цілому, що товариш, то товариш. Він завжди був усміхнений, позитивний, не відмовляв на в чому. Супер-супер сусід», — поділилася Наталя Петренко, вона знала полеглого більше 10 років.
Валерій на псевдо «Шайтан» був знайомий з Героєм ще з 2014 року. Вони разом відстоювали Маріуполь.
«Людина чесна, добросовісна, завжди спину прикриває. З великої літери Людина. На нього можна було надітися. Він побратимом був справжнім для мене і для всіх інших», — розповів військовослужбовець.
Андрій розпочинав свій шлях у «Хартії» номером обслуги міномету, а згодом отримав підвищення. Виконував завдання на Херсонському напрямку, пройшов навчання закордоном, тримав позиції у Серебрянському лісі, а коли росіяни прорвали оборону на Харківщині — відбув туди.
Незадовго до трагічних подій Андрій приїздив у відпустку. Трошки відпочив і знову на службу.
«Він був для мене як батько, мене завжди підтримував, хоч я такий молодий, у нього командирах був. Він завжди казав, що наш командир, молодець. Він завжди хвалив, про всіх піклувався. Нікому нічого ніколи злого не зробив. Настільки добра людина була, що я таких не бачив, чесно», — поділився спогадами головний сержант взводу «Якобс». Він був поряд з Андрієм 11 липня, коли автівку, в якій вони їхали, атакував «Ланцет». «Якобс» дістав з охопленого вогнем авто поранених побратимів, серйозних поранень на Андрієві не помітив і чекав на евакуацію. Проте в один момент криворіжцю стало зле, його командир відчайдушно намагався реанімувати бійця, на жаль, не вдалося.
Як потім сказали медики, воїн загинув від внутрішнього крововиливу і потужних травм.
Вдома його не дочекались брат та мама…
Щирі співчуття близьким, вічна шана Герою!
Раніше ми писали, що у кровопролитних боях за свободу України поліг криворіжець Костянтин Арапов.
