Обидва чоловіки працювали на металургійному підприємстві міста, обидва були мобілізовані і пішли захищати свою країну від нападників, обидва полегли від рук окупантів.
Олександр Квачевський прийшов працювати на АМКР після проходження строкової служби в лавах ЗСУ. Він тільки почав опановувати професію помічника машиніста, коли у квітні поточного року був призваний на військову службу знову.
На війні Олександр був командиром бойової машини – командиром механізованого батальйону. Він загинув 7 жовтня на околиці села Площанка Сватівського району Луганської області.
Анатолій Блоха до повномасштабного вторгнення працював електромонтером у цеху металоконструкцій ливарно-механічного заводу. Завжди усміхнений жартівливий, він заряджав позитивом усіх навколо. Навіть коли у листопаді минулого року був призваний на фронт, приїжджаючи у відпустку, знаходив час навідатись до колег.
— Він був людиною з міцним стрижнем і золотими руками. Завжди допомагав колегам не лише у роботі, а й ремонтував їхню побутову техніку, відгукувався на будь-яке прохання. Ми завжди будемо згадувати його з теплом та вдячністю. Його серце зупинила війна, життя обірвалося на полі бою, але спогади про нього завжди житимуть у наших серцях, сказав Олександр Дзюбас, старший електрик ЦМК.
Життя Анатолія обірвалось 1 жовтня біля Старомайлрського на Донеччині.
Щирі співчуття рідним і близьким Олександра Квачевського та Анатолія Блохи. Вічна слава Героям!
