З нагоди 78 річниці перемоги над нацизмом у всіх районах Кривого Рогу навчальні заклади та їх учні, гуманітарні штаби та працівники відділень соціальної допомоги приділили увагу, підтримали та допомогли дітям та ветеранам Другої світової війни. Під час щорічної акції «Ветеранське подвір'я» школярі гімназії №40 навели лад у дворах приватних будинках та городах чотирьох підопічних стареньких. А гуманітарний штаб «Веселі Терни» видав їм продуктові набори.
Підтримувати та піклуватись про ветеранів та дітей Другої світової війни добра традиція волонтерського загону криворізької гімназії №40. Гімназисти разом із вчителями та гуманітарним штабом «Веселі Терни» опікуються старенькими району.
«У нас десятиліття працює волонтерський загін. Тому наші вихованці точно знають, що людині треба допомогти, якщо вона того потребує, – ділиться традиціями навчального закладу в. о. директорки криворізької гімназії №40 Ольга Устінова. – Ми запрошуємо ветеранів та дітей Другої світової війни і на свята, і на різні заходи. Звичайно ж приходимо їм на допомогу по господарству. Також разом із нашими учнями доглядаємо за пам’ятниками загиблим воїнам».
8 травня у рамках багаторічної традиційної акції «Ветеранське подвір’я» учні гімназії №40 виконали благоустрій чотирьох подвір’їв бабусь і дідусів та привітали їх з Днем перемоги над нацизмом. А гуманітарний штаб «Веселі Терни», разом із навчальним закладом, видав підопічним продуктові набори. Окрім того, молодь навела лад ще й на городах та у садочках стареньких, а потім послухали їх цікаві розповіді про історичні події минулого.
«Коли нас просять, ми ніколи не зволікаємо та допомагаємо стареньким. Якщо щось треба прибрати, сходити і купити якісь продукти тощо. Ми радо виконуємо ці прохання, аби діти Другої світової були щасливі, – розповіла учениця гімназії Анна Скидан. – А потім спілкуємось та слухаємо історії. Різні, скажу вам, і веселі та життєстверджуючі, і дуже сумні».
Наприклад, життєва історія вчительки початкових класів гімназії Лідії Земляної. Невдовзі бабуся відсвяткує свій 80 день народження.
«Я народилася 2 травня 1943 року. Коли мені було дев’ять місяців батько пішов на війну. Від нього мені залишилось лише одне фото. І всі 80 років мені не було кому сказати тато. А скільки ж тепер дітей залишиться без батьків?! Не вкладається в душі ця проклята війна, – ділиться спогадами й роздумами бабуся та дякує молодому турботливому поколінню за допомогу і увагу. – Дітки завжди відгукуються на прохання про допомогу. Якщо треба картоплю перебрати – переберуть, скупитися – сходять. На городі також. Як же на душі приємно та радісно, що про нас пам’ятають. Що ми не почуваємо себе викинутими з життя та забутими. Дяка величезна такому турботливому поколінню».
