У Кривому Розі рідні, друзі та побратими попрощалися з 52-річним бійцем 129-ої бригади територіальної оборони Олександром Скрипником. Він у перший день повномасштабного вторгнення пішов до армії добровольцем. Мудрий, сміливий, відданий, люблячий Україну, ніколи не казав «ні», «боюся», «не хочу» – так згадують про військового рідні та близькі.
Олександр Скрипник до повномасштабного вторгнення служив у радянській армії. Іншого бойового досвіду у нього не було. На фронтах цієї війни Олександр був помічником кулеметника. Його побратим Максим каже, що вони разом несли службу у нашій області, на Херсонщині, Запоріжжі та Донеччині. Загинув під час штурму поблизу Старомайорського на Донеччині.
«Я казав на нього Семенович. Я кулеметник, а він мій другий номер. Він коли треба було пробігти, він побіг. Коли треба було нести, він ніс. Стріляти – стріляв. Він ніколи не боявся», – згадує Максим.
Олександр Скрипник працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг», у залізничному цеху №3. Колективу запам’ятався надійністю і експертністю у своїй справі.
«З Олександром ми працювали 19 років. З ним можна було вирішувати всі найскладніші виробничі питання. Він залишиться у нашій пам’яті як герой, взірець мудрості та людяності. Олександр був бригадиром станції «Східна сортувальна». Я працював керівником дільниці. Він завжди знав, що хоче, з ним було легко працювати», — поділився колега, тезка Олександр.
Вічна пам'ять Герою!
