4 серпня на Донеччині обірвалося життя Вадима Суковенка. 9 серпня він знайшов місце останнього спочинку у Кривому Розі. Чоловік з січня цього року стояв на захисті України. Був командиром розвідувального відділення. Вдома на нього чекала родина: батьки, дружина і двоє дітей.
Вадим Суковенко шість років працював на олійниці в Лозуватці. Любив їздити на роботу велосипедом та був майстром на всі руки. Знайомі і друзі казали, що посмішка не сходила з його обличчя. Таким назавжди його і запам’ятали.
«Дружимо сім’ями вже багато років. Діти наші разом росли. Людиною був дуже позитивною, відповідальною, завжди був у компанії «живчик», підтримував всіх. Більш за все сподівався на перемогу і хотів миру в країні, дочекатися онуків, доживати віку з дружиною і радіти мирному життю», – розповіла Олена, кума загиблого. Востаннє вони спілкувалися на Новий рік. У січні чоловіка мобілізували на фронт.
Вадим дуже хотів захистити рідних і жити в мирній державі, тому без сумніву приєднався до лав захисників. Став командиром розвідувального відділення.
«Завжди був з посмішкою. Друг був чудовий, найкращий. Був будівельником, як і я. Разом «ходили» по будівництвам, а потім життя змінилося: пішли захищати Батьківщину», – згадав Анатолій, побратим і друг полеглого. 20 років тривала їх дружба, яка продовжилася б, якби не окупанти.
Відважний захисник виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку в районі Берхівського водосховища. Планував приїхати до рідних на свій день народження. Востаннє вони спілкувалися 3 серпня ввечері. Наступний день став для хороброго воїна останнім днем його життя – Вадим потрапив під мінометний обстріл.
Не дочекалася з війни чоловіка дружина, батька втратили 25-річна донька та 18-літній син, важкої втрати зазнали друзі.
Висловлюємо щирі співчуття. Світла пам'ять герою!
