Те, що понад двадцять років тому у Кривому Розі дали в оренду комунальне нерухоме майно церкві Київського патріархату, можна було б вважати просто сенсаційним відкриттям. Якби не йшлося про розкурочену будівлю колишнього басейну
Сьогодні на фасаді церкви Пресвятої Покрови Божої Матері читаємо: «Православна Церква України». А священник Микола Романюк скаржиться на утиски з боку міської влади.
— Свого часу це був басейн військової частини, потім його передали в комунальну власність міста. Будівля стояла занедбана і нікому не потрібна. Там уже розібрали вікна, підлогу, батареї опалення і труби пообрізали, коли тодішній голова Центрально-Міського району Черняєв запропонував мені взяти будівлю в оренду під церкву. І я взяв. Навіз із заводу цегли, заліза, сам виготовив підсвічники… Люди знали мене по заводу як трудягу, повірили мені і почали приходити, допомагати. Ми вклали немало сил та матеріальних ресурсів, щоб зробити церкву. Вікна де замурували, де вставили, посклили, підлогу настелили, поштукатурили-побілили, навіс над входом зробили, купол встановили… Одного разу мені порадили звернутися за допомогою до високопосадовця, я звернувся, а той відмовив, саме через підпорядкованість церкви не московському, а Київському патріархату. То більше до можновладців не звертався: я сам — тільки не заважайте. Словом, ми все відбудували, не без допомоги добрих людей. Сформувалась своя релігійна громада. Нашу церкву у всьому Кривому Розі знають як домашню, у нас багато вишивки роботи наших парафіян. Служба правиться українською мовою, — розповідає Микола Романюк.
Він, виявляється, колишній працівник заводу «Комуніст», має цілу низку робітничих кваліфікацій — станочник, фрезерувальник, токар, шліфувальник, стропальник, сантехнік. А ще він музикант, володіє грою на цимбалах, будучи священиком, свого часу грав у ансамблі.
То ж без шматка хліба у будь-якому разі не залишився б. Але про свою церкву і про своїх парафіян він говорить з такою теплотою та любов’ю, що стає зрозуміло: це і є його справжнє покликання.
Ставши справжнім осередком українства на Гданцівці, понад 20 років церква сумлінно платить за оренду комунальної будівлі (і не 1 гривню 37 копійок в місяць, як платить церква Криворізької єпархії УПЦ на Миколаївському шосе, 18а за «фактичне користування об’єктом нерухомості», а саме цілим дитячим садком).
При цьому про плату за землю, каже Романюк, ніколи раніше мова не йшла. Слід сказати, згідно з Податковим кодексом, земельний податок не сплачується за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку.
Але у випадку із церквою-басейном ідеться не про податок на землю, а про відшкодування витрат зі сплати земельного податку балансотримувачу комунальної будівлі — комунальному підприємству «Парковка та реклама».
Договір про відшкодування земельного податку на 2022-2024 роки Романюком не підписаний, що підтверджує і сама «Парковка та реклама». Однак це не завадило їй звернутись у господарський суд і отримати судовий наказ про стягнення з церкви «заборгованості за договором про відшкодування земельного податку №410-ВЗП від 01.02.2022 у розмірі 183 606, 40 грн.» Це з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних.
Церква звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу — і його скасовано.
У цій історії фігурує ще один договір про відшкодування земельного податку — №81-ВЗП від 01.04.2019. Як свідчить сама «Парковка та реклама», він «не укладався», оскільки орендована церквою будівля станом на 01.04.2019 «не перебувала на балансі КП «Парковка та реклама».
Однак це не стало для «Парковки та реклами» перешкодою у пред’явленні до церкви 22.02.2023 письмової претензії на суму 69288,94 грн. з вимогою підписати вказаний договір та терміново перерахувати зазначену суму на рахунок КП «Парковка та реклама».
При цьому важко не звернути увагу на ту обставину, що за кілька сотень метрів від церкви Пресвятої Покрови Божої Матері три роки тому було розпочато будівництво церкви Святої Рівноапостольної Марії Магдалини Криворізької єпархії УПЦ (яка стверджує, що вона не мп).
Зараз там ведеться будівництво будинку для священика — під все це земля була відведена та надана в постійне користування рішенням міської ради ще в 2013 році. І це той випадок, коли Податковий кодекс звільняє землекористувача від сплати земельного податку.
Його ж церкву, вважає священник Микола Романюк, гноблять саме через це сусідство, хочуть видавити з території.
То ж цілком закономірно постає питання: а чи правомірно взагалі КП «Парковка та реклама» ставить питання про відшкодування церквою земельного податку?
Згідно з чинним законодавством, об’єктом оподаткування є сформована земельна ділянка. Тобто, рішенням міської ради мав би бути затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення будівлі басейну, зареєстровано право комунальної власності на неї та надано цю земельну ділянку з кадастровим номером у постійне користування комунальному підприємству «Парковка та реклама». Тоді «Парковка та реклама» має законні підстави платити за землю і відповідно — претендувати на відшкодування цієї плати орендарем.
Однак з департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин автору цих рядків відповіли, що «інформація стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Старовокзальна, 64 (це і є басейн-церква — Авт.) у виконкомі Криворізької міської ради відсутня». А сама «Парковка та реклама» у відповіді на депутатське звернення, як кажуть, пропетляла, уникнувши відповідей на конкретні питання щодо наявності проєкту землеустрою та кадастрового номеру земельної ділянки.
І хоча при цьому «Парковка та реклама» стверджує, що почала сплачувати земельний податок за земельну ділянку за адресою вул. Старовокзальна, 64 з 01.01.2022, коли будівлю було передано їй на баланс, все вказує на те, що це не так. Дуже схоже, що сама «Парковка та реклама» земельний податок не платить, однак в силу, скажімо так, особливої міської політики щодо церков, не підпорядкованих Криворізькій єпархії УПЦ (яка каже, що вона не мп), вимагає його відшкодування з орендаря — церкви Пресвятої Покрови Божої Матері.
— По документах ми поки що церква Київського патріархату. Але я вже зробив вивіску: Православна Церква України. Документи на перереєстрацію я ще не подавав, але релігійна громада ухвалила перейти в підпорядкування ПЦУ, — каже Микола Романюк. — У церкви немає інших грошей, аніж людські. Якщо ті старенькі українці, які приходять до мене, там у мене багачів нема, вони копієчки кидають… А треба за щось їхати, треба за щось жити, за щось купить реверенда і фелона (облачення священника — Авт.). Поштукатурити, побілити, прибрати. На території я сам обрізаю кущі, поливаю квіти, сьогодні уже діжку води наносив. У них (сусідньої церкви Криворізької єпархії — Авт.) вода є, у мене нема, бо військове містечко розібрали. Але вони до води підключились — нагнали техніки, вирили траншею — там все швидко робиться. І чергую я зараз в церкві, бо парафіянці моїй зробили операцію. То один сторож є, а другий сторож — це я. І служу, і чергую, і воду ношу, і поливаю дерева, все роблю. Нам ніде взяти такі кошти, які з нас вимагають. І нам влада ніколи не сприяла і не допомагала. На відміну московських церков, не буду вже говорити, які вони «бідні» і скільки платять за оренду. Хоча вони не моляться за наших воїнів, які захищають нашу Україну і наш український народ, віддаючи життя у війні з тими безбожниками, яких благословив патріарх московський Кіріл (Гундяєв). Я так розумію, нашому місту українські церкви не потрібні, як і українська мова та українські традиції. Мабуть, потрібні московські церкви і попи, а українську церкву можна притиснути. Я переживу, якщо мене врешті звідти витиснуть, але мені буде до сліз образливо за українську церкву в українській державі.
Наталія ШИШКА,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
