Спільнота «Місто Героїв» провела в Кривому Розі акцію по імпровізованому перейменуванню криворізьких вулиць. Таблички з новими назвами вулиць учасники акції встановили у парку Героїв напроти міськвиконкому як нагадування міській владі про те, що при присвоєнні назв та перейменуваннях слід враховувати громадську думку. Не лише при увічненні в назвах імен захисників України, які загинули у нинішній російсько-українській війні, а при перейменуваннях як таких
І продовженням розвитку подій навколо перейменування стало повторне внесення депутаткою від Блоку Вілкула Вікторією Третяк на розгляд міської ради Порядку найменування (перейменування) геонімів міста на честь загиблих захисників України, яким практично унеможливлено увічнення імен захисників у назвах вулиць.
ТАК МОГЛО Б БУТИ
Акція «Місто Героїв» проходила у формі імпровізованої екскурсії містом. Переміщаючись з вулиці на вулицю, учасники акції зупинялись біля встановлених організаторами імпровізованих вказівників зі старими назвами, щоб послухати розповіді про тих, чиїми іменами хоче назвати вулиці громадськість.
На завершення кожної із семи розповідей, які прозвучали того разу, «екскурсоводи» під аплодисменти зривали самоклейки зі старими назвами зі вказівників, відкриваючи назви, які вулиці так і не отримали.
Акція вийшла змістовною, зворушливою і світлою. Хоча привід для неї був далеко не позитивний: ігнорування міською владою громадської думки при ухваленні недавнього рішення про перейменування майже 200 криворізьких вулиць та інших об’єктів топоніміки. В ході акції йшлося не тільки про захисників, які загинули за Україну у нинішній війні. На вулиці Єсеніна говорили про художника Григорія Синицю, який свого часу був фактично засланий у Кривий Ріг за свою українськість. Саме ім’я Синиці було схвалене громадськістю як нова назва для вулиці, яка знаходиться неподалік музею-квартири художника, однак її названо іменем Вахи Арсанова (? — Авт.)
На вулиці Хабаровській слухали про тренера з рукопашного бою Ігора Новицького, через руки якого пройшло немало майбутніх захисників України, який вніс значний вклад у розвиток спорту у нашому місті. Однак вулиця отримала назву Гамзата Гелаєва (? — Авт.)
— Я хочу, щоб наше місто знало своїх героїв. Я працюю на 96-му, між вулицею Єсеніна та Рокосовського. Ці вулиці зараз перейменували у Вахи Арсанова та Джохара Дудаєва. Я нічого не маю проти чеченських героїв, але в нас є свої герої. Які виросли в цьому місті, захищали це місто, щоб ми з вами могли гуляти під мирним небом, і дітки наші гуляли, і мами з візочками. Тому ми повинні пам’ятати своїх героїв. І треба перейменувати вулиці на честь наших хлопців, які віддали життя за наше місто і Україну в цілому, — ці слова, виголошені учасницею акції, були зустрінуті схвальними вигуками та аплодисментами.
«НЕ ПІДТРИМУЙТЕ ПРОЕКТ РІШЕННЯ ТРЕТЯК!»
Відповіддю на таку громадську активність стало внесення на чергову, травневу сесію міської ради депутаткою від Блоку Вілкула Вікторією Третяк проекту рішення «Про затвердження Порядку найменування (перейменування) геонімів міста на честь загиблих захисників України». Попередній варіант такого проекту рішення, нагадаю, було знято з розгляду у квітні і без будь-якого обговорення у сесійній залі відправлено «на доопрацювання».
Після ознайомлення з повторно внесеним проектом рішення стало зрозуміло, що тепер пропонується ще більш щільний фільтр, який практично унеможливлює увічнення в назвах вулиць та інших об’єктів топоніміки імен загиблих у нинішній війні захисників України.
У першому варіанті пропонованого Порядку було прописано, що «найменування (перейменування) геонімів здійснюється у виняткових випадках, а саме: для увіковічення пам’яті осіб, які здійснили героїчний вчинок і отримали такі державні нагороди: звання Героя України; орден Богдана Хмельницького I, II або III ступеня; орден «За мужність» I, II або III ступеня».
Тепер же, згідно з доопрацьованим проектом Порядку, пропонується увічнювати в назвах вулиць та інших об’єктів топоніміки імена тих захисників, які є Героями України або: повними лицарями ордена Богдана Хмельницького (всіх трьох ступенів) та повними кавалерами ордена «За мужність» (всіх трьох ступенів).
І з огляду на кількамісячний термін на виконання органами місцевого самоврядування Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімів», так званого закону про деколонізацію, який був підписаний Президентом наприкінці квітня, це фактично означає, що імена захисників не будуть увічнені у назвах криворізьких вулиць. В результаті виконання закону вулиць, які підлягають перейменуванню, просто не залишиться.
«ОЦЕ ТАК ДООПРАЦЮВАЛИ!»
«Оце так доопрацювали!» — так відреагували на новий варіант Порядку у спільноті «Місто Героїв», дізнавшись про нього, скажімо так, у партизанський спосіб. Хоча йдеться про проект рішення, який слід було б винести на широке громадське обговорення. Однак він не був оприлюднений, і ніхто не вважав за потрібне звернутись до громадськості з офіційною пропозицією щодо його обговорення.
На це у своєму зверненні до депутатів від ГО «ЕкоТЕКА» вказала голова цієї громадської організації Тетяна Мельниченко. Та сама, яка під час першої хвилі перейменувань в рамках дерусифікації з власної ініціативи подала 74 пропозиції з обгрунтуванням, частина з яких втілена у нових назвах вулиць.
У зверненні громадської організації ідеться про те, що не може розроблятись Порядок найменування (перейменування) щодо присвоєння імен захисників за відсутності розробленого і затвердженого Порядку про присвоєння назв і перейменування як такого. Тобто, незалежно від того, називають вулицю іменем загиблого героя, а чи іменем митця або видатного спортсмена.
Громадську організацію обурила відсутність гласності у цьому питанні і відсутність комунікації з громадою, не зважаючи на відкриту позицію активної спільноти, яка неодноразово висвітлювалась засобами масової інформації.
Свої особисті звернення із закликом не підтримувати проект рішення Третяк та знизити градус протистояння між міською владою і громадянською спільнотою депутатам адресували також матері загиблих героїв.
«УСІМ – ДОШКИ»
При цьому громадськість уже вдруге вимагає, як кажуть, винести за дужки питання встановлення меморіальних дощок на честь загиблих героїв. Якщо в першому варіанті Порядку влада обіцяла «розглядати можливість їх установлення», то тепер практично гарантує встановити їх усім. Записали: »З метою вшанування та увічнення пам’яті всіх загиблих захисників України виконком міської ради встановлює на їх честь меморіальні дошки».
Однак якщо говорити про встановлення меморіальних дощок на фасадах багатоквартирних будинків, то тут владі якраз не на часі розписуватись за всіх. Адже для ухвалення рішення про встановлення меморіальної дошки міськвиконкому треба ще отримати згоду співвласників будинків у вигляді рішення загальних зборів.
Враховуючи те, які обідрані фасади багатоквартирних будинків, як вони обліплені МАФами на «червоних лінях», а також той прецедент, коли заради МАФу було демонтовано меморіальну дошку художнику Олександру Васякіну, навряд чи у всіх випадках рідними героїв та зборами співвласників буде дано згоду на такий спосіб меморіалізації. Навряд чи всі захочуть вшанування за принципом: МАФам — «червоні лінії», героям — задвірки.
ЦЕ МАНІПУЛЯТИВНА ПОСТАНОВКА ПИТАННЯ
Як же врегулювати це питання, якщо у скандальному проекті рішення наче ж і розумно написано: «У зв’язку з тим, що чисельність захисників України, загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації, більша від наявних геонімів у місті, найменування (перейменування) геонімів здійснюється у виняткових випадках». При цьому, на що у своїх зверненнях звертає увагу громадськість, ні в проекті рішення, ні в пояснювальній записці до нього не вказуються жодні цифри. Ні скільки вулиць підлягає перейменуванню, ні скільки було подано ініціатив щодо вшанування імен захисників, ні скільки ще вулиць підлягає перейменуванню на другому етапі, на виконання закону про деколонізацію.
Поділюсь своїми міркуваннями. Як було свого часу озвучено на засіданні тимчасової робочої групи з питань перейменування вулиць та інших об’єктів топоніміки, в рамках дерусифікації підлягає перейменуванню чотири сотні криворізьких вулиць. З них на першому етапі перейменовано майже двісті. Залишилось перейменувати ще не менше двохсот.
При цьому ніхто ніде, в жодному місті, і в Кривому у Розі також, ніколи не ставив питання про перейменування у форматі, так би мовити, всіх на всіх. Щоб іменами всіх захисників були названі всі вулиці. Це маніпулятивна постановка питання. Громадськості не забракло б розуміння, якби та ж міська робоча група з питань перейменування за дорученням влади, з міркувань дотримання балансу у змістовому наповненні топонімічної карти, з двохсот вулиць визначила б, скажімо, 20 чи 40 для перейменування їх на честь загиблих героїв.
Не думаю, що хтось бився б поміж собою за вулиці. Як і не думаю, що громадськість не поставилась би з розумінням, коли вулиці для перейменування об’єктивно скінчилися б.
Так само не думаю, що депутати мудріші і далекоглядніші за свідоме і активне громадянське суспільство.
Але якщо замість отримати схвалене громадськістю ім’я захисника вулиця Кисловодська стає Автомеханічною, Арзамаська отримує імя регіонала — тітушковода Голякова, в честь якого хотіли назвати ще й 122-у гімназію, а Ватутіна попри активний супротив мешканців цієї вулиці стає вулицею Караманця, коли з міркувань, які не вийшли за межі однієї голови в шапочці, знаходиться аж 5 вулиць для увічнення в назвах криворізьких вулиць відомих і невідомих своїми заслугами представників чеченського народу, громадськість навряд чи колись змириться із цим.
Задача чиновників — розробити, а депутатам затвердити Положення про порядок присвоєння назв та перейменування, зрозумілий та доступний кожному. І головне — забезпечити його дотримання. А не наперед вирішувати за народ, кого вважати героєм, а кого ні, чиє ім’я достойне назви вулиці, а чиє ні.
Наталія ШИШКА,
«Домашня газета»,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
