«Криворізька міська організація ПМГУ» дає слово мамі військовополоненого Ользі Гермак: «Ми – ваш голос тут. Поки ви мовчите там. Ми щотижня виходимо на вуличні акції, щоб нагадувати світу: ви – живі. Ви чекаєте. А ми чекаємо вас. Ми, рідні захисників України, хочемо, аби кожне ім’я полоненого або зниклого безвісти на цій, розв’язаній клятою росією, війні звучало голосно. Бо за кожним із них – родина, наші біль, очікування та безсонні ночі»
Уже четвертий рік Ольга Гермак, викладачка електротехнічних дисциплін Криворізького центру професійної освіти металургії та машинобудування, і її чоловік Володимир, який працює слюсарем на Південному ГЗК, чекають сина з полону – бойового медика Максима.
8-го лютого 2022 року він, як військовий частини 3011 Національної гвардії України, виїхав на ротацію в Маріуполь. Стояв на захисті Маріуполя. Рятуючи життя побратимів, під час запеклих вуличних боїв Максим сам отримав поранення в обидві ноги. Бойового медика російські окупанти взяли в полон 2-го квітня 2022 року.
«29 квітня 2025 року Максим зустрів свій четвертий день народження в полоні. Йому виповнилося 26, – плаче Ольга Гермак. – У Максима мало бути весілля 3 вересня 2022 року. Та не судилося… Рашисти принесли українським родинам багато горя. Безкомпромісна боротьба за Україну та наших захисників продовжується…»
Кожні вихідні Ольга Леонідівна з чоловіком і молодшим сином Денисом не втомлюються ходити на акції підтримки, які організовують у різних місцях Кривого Рогу громадські організації «Сталева гвардія КР» і «Центурія». Бо це – крик серця, нагадування світу про тих, хто досі не вдома.
«Щоразу, як тільки з’являється інформація про повернення з росії наших полонених, багато хто із співробітників Центру професйної освіти металургії та машинобудування з нетерпінням чекає списки, щоб побачити в них Максима Гермака, — розповідає Ольга Лемеш, колега мами військовополоненого. – Співробітники нашого Центру приєднуються до акцій, які закликають повернути полонених, водії клаксонять, перехожі зупиняються, співчувають, розпитують… Я захоплююсь мужністю та силою волі родичів захисників України, які щотижня знаходять у собі сили на очах у всіх говорити про свій біль».
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
