Як розповідає «Криворізька міська організація ПМГУ», на ПівдГЗК є професіонали, якими може пишатись місто. Один з них – Федір КАПША
До початку повномасштабної війни ім’я механіка дільниці цеху шламових систем Південного ГЗК Федора Капші постійно мелькало на сторінках комбінатівської газети, повідомляє Світлана Агатьєва.
Іноді – у новинах про спортивне життя, де цей профактивіст значився у списку переможців та призерів різноманітних змагань. Іноді – у матеріалах, присвячених цікавим інноваціям, розробленим у рамках програми «Ощадливе підприємство».
Федір Капша – людина з активною життєвою позицією. Тому колеги його обрали членом профспілкового цехового комітету, на громадських засадах працює у двох комісіях: зі спортивно-масової роботи та роботи з молоддю.
Майже кожного разу, коли збірна Південного ГЗК брала участь у змаганнях із плавання, на п’єдесталі пошани можна було побачити Федора. А для збірної команди цеху шламових систем він взагалі – знахідка, адже успішно виступав також у змаганнях з таких видів спорту, як волейбол, футбол, баскетбол, спортивний туризм…
Колеги знають, що захоплення спортом ніяким чином не впливає на якість роботи Федора Капші на виробництві. Навпаки, він завжди – серед ентузіастів і лідерів.
«Я вдячний батькам за підказку: саме вони порадили обрати фах інженера-металурга і вступити до металургійної академії, – розповідає наш спілчанин. – Батьки працювали на криворізькому металургійному комбінаті, я ж потрапив туди під час виробничої практики. Дуже запам’яталася практика в сталеплавильному цеху, де саме запускали в роботу нове обладнання – машину безперервного лиття заготовок. Тоді думалося, що вже незабаром і я можу працювати десь на металургійному виробництві. Але доля привела на гірничо-збагачувальний комбінат».
Спрацював «географічний» принцип. Для Федора, що жив на житломасиві ПівдГЗК, комбінат був найпривабливішим варіантом. У відділі кадрів йому запропонували вакансію слюсаря, на яку він відразу погодився.
«Я розумів: аби стати хорошим спеціалістом, потрібно було навчитися робити все своїми руками, – розповідає Федір. – Тож я і вчився. Навіть коли інші йшли на перепочинок чи обід, я продовжував розбиратися в устаткуванні. Потім до мене підходили більш досвідчені колеги, щось радили, підказували. Вдячний своїм наставникам. Уже через рік я виконував обов’язки механіка зміни, а трохи згодом затвердили на посаді механіка дільниці ПНС 1-го водопідйому».
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
