Батьківська та учнівська спільнота Криворізького ліцею №115, що на житловому масиві ПівдГЗК, вимагає повернути на посаду директора Сергія Плотнікова. Громадськість не вперше вписується за директора, якого намагались спочатку втягнути у корупційну мутку, а коли це не вийшло, — дискредитувати, позбавити права на професію, зрештою, зламати людині життя
Бо ж ти хоч тричі будь хорошим педагогом і директором на своєму місці, у криворізьких реаліях начувайся, якщо одного разу в одному високому кабінеті ти мав сміливість сказати: «Ні, я на це не підписуюсь». Саме так мені бачиться ця «кучерява» історія.
БАТЬКИ ОБУРЕНІ — ЧИНОВНИКИ МОРОЗЯТЬСЯ
2 грудня у Сергія Плотнікова закінчувався термін перебування на посаді. За понад місяць до цього департамент освіти і науки міськвиконкому повідомив його, що строковий трудовий договір з ним продовжено не буде.
При цьому усно, каже Сергій Плотніков, його проінструктували, що в разі наміру продовжувати трудову діяльність на посаді директора йому слід звернутись у районний відділ освіти, щоб там сформували відповідне клопотання, а вже департамент освіти на підставі цього клопотання видасть наказ.
Однак, попри попередню домовленість, Плотнікова так і не прийняла з цього питання завідувачка районного відділу освіти Антоніна Воробйова. Каже, вона перестала відповідати на його дзвінки і, склалось враження, всіляко уникала розмови. Ситуація стала ще більш зрозумілою, коли своє спілкування із ліцеєм завідувачка за наявності директора звела до його заступника.
Плотніков стверджує, що він прийняв нову реальність, і в переддень залишення свого робочого місця вирішив публічно, через соцмережу, попрощатись з педколективом, учнівською та батьківською спільнотою. Подякувати усім — і хто підтримував та співпрацював, і хто встромляв палки в колеса.
Плотніков щиро зізнається, що йому шкода залишати школу, у яку вкладено стільки любові і труда. А це якраз той випадок, коли при звільненні з посади директора мусиш попрощатись зі школою. Адже після останніх реформаторських новацій директор не має права викладати у школі, яку він очолює, то ж годин викладання у Плотнікова нема (та й де їм узятись серед навчального року).
Він запевняє, і це підтверджують батьки, і це видно з оприлюдненого ним прощального слова, що нікого ні до чого він не закликав, про підтримку не просив, нікого ні до чого не підбурював. Але інформація про прощальне слово директора миттєво розлетілась учнівськими та батьківськими чатами, викликала неабиякий резонанс і стала сигналом до дії.
Як сказала одна мама, у неї було таке відчуття, що їй на голову щось прилетіло.
Створивши ініціативну групу, батьківська спільнота вирішила боротись за свого директора.
Уже 2 грудня, в останній робочий день Плотнікова за строковим договором, були зібрані підписи і направлене колективне звернення у районний відділ освіти. Звернулись батьки також у департамент освіти та науки міськвиконкому, до в. о. міського голови, до окремих депутатів різного рівня, включаючи авторку цих рядків, а також на урядову «гарячу лінію» та в медіа.
Вони висловлювали свою незгоду з тим, що з керівництва закладом у цей складний час прибирають директора, який багато зробив для школи, має авторитет і довіру. На ПівдГЗК я почула про хлопчика, який дзвонив татові на війну і мало не годину зі слізьми обговорював з ним несправедливе звільнення директора. А одна мама сказала: «Коли воєнний стан, криза, ми хапаємось за цю людину як за рятівне коло».
Як розповіли мені представники батьківської спільноти, вони намагались особисто зустрітись із завідувачкою районного відділу освіти, однак виявилось, що вона у відрядженні на Інгулець, а потім — що пішла у відпустку. Щоправда, перебування у відпустці не завадило їй 3 грудня представити педколективу ліцею №115 нового в. о. директора.
А директорка департаменту освіти і науки міськвиконкому Тетяна Кріпак спочатку призначила день і час прийому батькам з цього питання, а коли цей день і час настали, виявилось, що вона у відрядженні до 22 грудня. Її заступниця, вийшовши на вулицю до батьків, яких навіть не пропустили в будівлю міськвиконкому, тільки забрала у них папери.
Біля Палацу культури на ПівдГЗК представники батьківської спільноти записали відеозвернення із закликом повернути їхнього директора. Сам Сергій Плотніков за такого розвитку подій мусив визначитись і заявив, що він готовий продовжувати свою трудову діяльність на посаді директора.
А оскільки з районного відділу освіти було отримано письмову відповідь про те, що «до відділу освіти виконкому районної у місті ради Плотніков Сергій Володимирович не звертався з офіційною заявою про продовження строку трудового договору», то таку заяву він подав 8 грудня.
На той час, коли пишуться ці газетні рядки, представники батьківської спільноти не збираються згортати своєї активності і заявляють про намір далі відстоювати свого директора.
Питання бути чи не бути Плотнікову директором стало для них питанням про те, важить чи не важить щось голос батьківської спільноти. А до обурення кадровою політикою, згідно з якою одні директори після закінчення строкового трудового договору продовжують трудову діяльність на посадах в статусі в. о. до закінчення воєнного стану, а іншого виштовхують за поріг, додалось обурення тією зневагою, яку відчули батьки на свою адресу.
То ж наразі ситуація така: 2 грудня у Плотнікова звершився строковий трудовий договір, з 1 грудня він на лікарняному, спочатку перебував на амбулаторному, тепер на
стаціонарному лікуванні. Наказу про своє звільнення він ще не бачив, справи не передавав. Тим часом новий керівник приступив до виконання обов’язків, і чиновники бідкаються, що знайти людину для вирішення цього кадрового питання було дуже непросто.
ПЕРЕДІСТОРІЯ З КОРУПЦІЙНИМ ДУШКОМ
Але вся ця історія буде не дуже зрозуміла тим, хто не знає передісторії. А починалося з того, що понад 6 років тому, під час, так би мовити, першої директорської каденції Плотнікова, школа перемогла у конкурсі проєктів «Громадський бюджет».
Їхній проєкт «Атр-майданчик «Безпечний простір», автором якого був Плотніков, передбачав благоустрій заднього двору школи, який на той час представляв собою вкрай занедбану територію. Кошторис проєкту становив 1 млн 270 тис. грн плюс 70 тис. співучасті з боку громадськості.
Через цей проєкт між колишніми добрими знайомими Плотніковим і головою району Сергієм Жеребилом стався конфлікт. Як стверджував у свій час у розмові зі мною Сергій Плотніков, Жеребило виявив неабияку зацікавленість проєктом і мало не вдвічі намагався його урізати, мовляв, для того, щоб зробити те, що напридумував Плотніков, треба 2,5 млн грн.
А коли Плотніков заявив, що на таке не підписується, голова району запропонував йому написати заяву на звільнення. Заява «за власним» була написана, але після спілкування з представниками батьківської спільноти Плотніков її відкликав.
На фоні конфлікту директора з головою району проєкт мав усі шанси не бути реалізованим. Однак такому сценарію завадила активна батьківська громадськість, від самого початку залучена у процес. Батьки почала писати звернення і штурхати чиновників.
Саме завдяки їхній активності проєкт було реалізовано в тому варіанті, як він задумувався. При цьому у кошторис не тільки вклались, а ще й 300 тисяч зекономили.
І це той рідкісний випадок, коли «громадський бюджет» був таким не лише за назвою, а і по суті. Хоча, власне, подібні проєкти і мають на меті не розпил бюджету під красивою вивіскою, а згуртування громади навколо спільної справи задля суспільного блага.
Реалізація проєкту відбувалась уже тоді, коли Плотніков працював на посаді заступника директора, оскільки термін його трудового контракту керівника на той час завершився. Але як автор проєкту він патронував своє дітище до кінця.
А коли було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади директора, Сергій Плотніков взяв у ньому участь і переміг, знову обійнявши посаду директора. Подейкують, головна кадровичка департаменту освіти, уже колишня, заявила тоді, що він про це іще пошкодує.
«ВІН ПРО ЦЕ ІЩЕ ПОШКОДУЄ»
Власне, «цікаві» події не примусили себе чекати. Сергія Плотнікова було піддано кримінальному переслідуванню за… розповсюдження порнографії. Директора школи. За розповсюдження порнографії. Як-то кажуть, гасіть світло і ховайтеся.
І тут бодай коротко не обійтися без згадки про ще одну передісторію про дівчинку зі 115-ої школи, яка на прохання своїх віртуальних «залицяльників» надсилала їм фото інтимних частин свого тіла, і потім ці знімки гуляли інтернетом у різних групах. Одні стверджують, що цими знімками дівчинку потім шантажували, інші — що вона на цьому заробляла. Так чи інакше, школа, і Плотніков, і соціальний педагог, дізнались про ситуацію і вживали заходів, хоча мати дівчинки стверджувала, що то все — фотошоп.
Однак згодом знімки порнографічного характеру з цією дівчинкою стали поширюватись у одній підбірці з фотографіями школи, де видно її номер. Можливо, Сергій Плотніков сприйняв це занадто емоційно, розцінивши як намагання використати дитину, щоб втоптати в багнюку заклад і ударити по ньому. І тому чоловікові, який, як він вважав, стоїть за цим, він у особистому повідомленні переслав ту підбірку фото з текстом, суть якого зводиться до прохання якщо зводити якісь рахунки, то особисто з ним, не втягуючи в це дитину.
А той адресат заявив у поліцію, що Плотніков розповсюджує порнографію. Далі кримінальне провадження, обшуки, експертизи, три роки слухання справи в суді, інформаційні вкиди у соцмережах про директора-педофіла (це були вже варіації на тему), сюжети на місцевих телеканалах. Закінчилось тим, що на рівні апеляційної інстанції справу було закрито за строком давності.
Але під час усієї історії з кримінальним переслідуванням батьківська спільнота ще більше згуртувалась навколо директора, вважаючи справу проти нього замовною. Підтримувало його і більш широке коло громадськості, адже житломасив ПівдГЗК — те саме село, де кожна людина як на долоні.
При спілкуванні з батьками 115-ої школи, які зараз борються за свого директора, я висловила думку про те, що таким чином Плотнікова хотіли дискредитувати, знищити його репутацію.
— Ні, не репутацію. Просто ламали життя. Людина працює в освіті, а на неї таке навісити. Якби було рішення суду, що вступило в законну силу, і його було б визнано винним, це стало б підставою для звільнення, і це було б несумісним з його подальшою педагогічною роботою, — зауважили мені.
Втім, в розпал «порнографічного» скандалу Сергій балотувався від «Сили Людей» і з досить високим особистим рейтингом був обраний депутатом Інгулецької районної ради.
З початком війни він здобув авторитет, повагу та довіру не тільки як директор навчального закладу, а і як волонтер волонтерського осередку «Стоп’ятнашка» — серед військових.
То ж чим би не закінчилась ця історія, її моральний переможець є очевидним. Репутаційні втрати хай заміряють ідеологи та виконавці кадрової зачистки.
Наталя ШИШКА,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
