Бути конкурсу чи новому скандалу? Розмірковує депутат міськради Кривого Рогу та журналіст «Домашньої газети» Наталя ШИШКА
«Відкриття меморіальної алеї загиблим під час війни дітям» — так назвав свою електронну петицію до міської ради Владислав Лактюшин. Петиція досить лаконічна і складається буквально з одного речення, яке містить пропозицію про відкриття у Кривому Розі «алеї загиблим під час повномасштабної війни дітям, місце будівництва алеї між вул. Олексія Резнікова 60 та Олексія Резнікова 96, на місці прильоту від 04.04.2025 року».
При всій благородності ідеї не може не звернути на себе увагу факт неправильного написання автором петиції нової назви вулиці. Йдеться про колишню вулицю Співдружності, яка отримала нову назву на честь загиблого у нинішній російсько-українській війні захисника Олексія Різниченка. І це теж про пам’ять та про вшанування.
Що ж до ідеї встановлення меморіалу на місці трагедії 4-го квітня, то з метою вивчення громадської думки її оприлюднив на своїй сторінці у Фейсбук депутат міської ради від «Слуги народу» Олег Подкопаєв.
Багато хто підтримав і написав у коментарях, що ідея хороша, самим таке приходило в голову. Що це треба обов’язково зробити і написати імена усіх загиблих, адже ми не повинні їх забувати.
Однак цим спектр висловлених точок зору не обмежується. Хтось висловив думку, що, можливо, краще висадити алею сакур, які будуть квітнути навесні. Що алея з живих квітів та дерев — це один з правильних варіантів, бо це вічне життя.
Хтось вважає, що важливіше знайти коригувальника. Хтось — що краще купити пару fpv — дронів. А хтось написав про те, що скоро вся Україна буде суцільним меморіалом… Була й думка про те, що дитячий майданчик має залишитись дитячим майданчиком.
Неодноразово в публічних коментарях зазначено про необхідність врахування думки батьків загиблих дітей.
Ось окремі думки у вигляді цитат.
«Не підтримую, меморіал той буде, як ніж у серце батькам. Тому що ніхто з батьків не хотів би нагадування, де і як загинула їхня дитина. Для цього є кладовище. Краще зробити після війни у пам’ять сквер з деревами та квітами, посадити калину. Дерева як символ вічного життя і переродження. Адже у меморіалах немає більше ні життя, ні надії».
«Треба враховувати і поважати думки рідних, враховувати процес ретравматизації. Можливо, Алея з табличкою, але не меморіал точно».
«В одній із наших шкіл міста висить табличка вбитого захисника, в цій самій школі працювала його матуся. Дуже гарна людина і гарний вчитель. Не витримало материнське серце дивитись кожен день на фото свого янгола. Вчитель звільнилася. Пишуть, що не меморіал — це ніж в серце. Але це постійно буде смикати рану, яка і так буде кровоточить все життя. Моя особиста думка — краще реально зробити якусь алею і невеличку табличку. Це і памʼятно, і культурно. Та все ж краще запитати у сімей! Дослухатися їх думки. І все після війни…. Щоб не було більше таких місць і таких трагедій».
Однак ухвалювати рішення про підтримку чи не підтримку петиції — депутатам, на розгляд яких електронне звернення потрапить уже на найближчій сесії міської ради, оскільки 1000 необхідних голосів зібрано за лічені дні.
Але, погодьтесь, одна справа — сама ідея, а інша — її втілення. І тут важливо, дійсно, коли встановлювати меморіал, і яким він буде. Бо можна підтримувати саму ідею, але бути проти конкретного проєкту.
Без сумніву, реалізація ідеї має відбуватись через архітектурний конкурс. І не дай Боже, щоб це перетворилось на ще один скандал. Бо місто вже має скандал з монументальною скульптурою, яку планувалось встановити на секторі почесних військових поховань кладовища «Центральне» у складі Меморіалу загиблим захисникам і захисницям.
Робота, виконана у стилістиці радянської монументалістики, обрана без конкурсу, на безальтернативній основі, м’яко кажучи, не зайшла, і перш за все не зайшла спільноті родин загиблих.
Через негативний суспільний резонанс ще у вересні минулого року Криворізька міська рада з ініціативи депутатки від Блоку Вілкула Вікторії Третяк ухвалила рішення про звернення до управління культури Дніпропетровської облдержадміністрації щодо проведення конкурсу по відбору кращої проєктної пропозиції для пам’ятника у секторі почесних поховань в складі Меморіалу.
Бо як начебто наша міська влада, органи місцевого самоврядування, не мають повноважень проводити такі конкурси. Це твердження спростовано отриманою відповіддю із управління культури облдержадміністрації, бо йдеться про пам’ятник місцевого значення, рішення щодо створення та встановлення якого ухвалено органом місцевого самоврядування.
Однак міська влада не визнала хибність своєї позиції, а переписка з обласним управлінням культури так і не привела до конкурсу. А призвела до того, що в складі Меморіалу на кладовищі збудовано лише п’єдестал під пам’ятник, який в народі уже встигли охрестити шайбою.
І проблема не стільки в тому, що цей п’єдестал досі порожній, а в тому, що досі нема відповіді на питання про те, який же пам’ятник там буде встановлено. Через пів року після того, як міська рада задекларувала як начебто намір все-таки провести конкурс по відбору кращої проєктної пропозиції, місто і на крок не наблизилось до цього.
Конкурс не те, що не проведено, а навіть і не оголошено, не ухвалено рішення про його проведення.
Тим часом, як бачимо, саме життя ставить на порядок денний питання архітектурних конкурсів.
Тому клінч, у який зайшла переписка Криворізької влади з управлінням культури облдержадміністрації, має бути розблоковано, а архітектурні конкурси — стати практикою містобудування та організації міського простору у Кривому Розі.
Інакше місто так і залишатиметься у стилістиці радянської монументалістики, час якої минув.
Наталія ШИШКА,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
