Як розповідає «Криворізька міська організація ПМГУ», активного і відповідального Петра Параскевича, машиніста насосних установок РЗФ-1 Південного ГЗК, колеги не вперше обирають профгрупоргом зміни №1 – уже протягом 15 років
Бо він не вважає безплатну профспілкову роботу «зайвим клопотом» або «тратою особистого часу».
«Я є свого роду посередником між працівниками нашої зміни і цеховим та профспілковим комітетами ПМГУ, – говорить Петро Параскевич. – Моє завдання — дати колегам важливу інформацію, допомогти їм отримати відповіді на хвилюючі питання і водночас донести думку працівників до нашого профспілкового комітету. Бо те, що болить і хвилює інших, не може не турбувати й мене, бо працюємо в одній команді».
Цьогоріч у профактивіста з Південного ГЗК – виробничий ювілей.
У листопаді він відзначатиме 25-річчя своє трудової діяльності на цьому комбінаті.
Після закінчення школи Петро планував присвятити себе залізниці, вступив до місцевого політехнічного технікуму, де отримав освіту за спеціальністю «Технічне обслуговування і ремонт залізничної колії».
От тоді-то доля вперше привела його на Південний ГЗК, куди він працевлаштувався монтером колії. Та ненадовго: попереду чекала строкова служба, повернення і перехід на іншу роботу.
«Але від долі не втечеш: уже невдовзі я знов прийшов працевлаштовуватися на Південний ГЗК. Цього разу вже не залізничником – вирішив змінити фах і стати збагачувальником, – згадує спілчанин. – На першій рудозбагачувальній фабриці була вакансія машиніста конвеєра, тож попервах працював за цією спеціальністю (добре, що вже мав відповідне свідоцтво). На той час керівником РЗФ-1 був Михайло Костянтинович Короленко, який пізніше очолив колектив Південного комбінату. Саме він, як то кажуть, приймав мене на роботу. А через кілька місяців я перейшов працювати машиністом насосних установок і про те рішення не шкодую донині».
Фото Світлани Агатьєвої
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
