Як згадують в пабліку «Культурно-громадський центр Шелтер Плюс», Вікторія була родом з Кривого Рогу, займалася волонтерською діяльністю та була активною учасницею багатьох проектів Шелтер Плюс
R.I.P.
Вікторія Рощина
6 жовтня 1996 – 19 вересня 2024
З глибоким сумом повідомляємо про вбивство української журналістки Victoria Roschina в російському полоні.
Вікторія була родом з Кривого Рогу, займалася волонтерською діяльністю та була активною учасницею багатьох проектів Культурно-громадський центр Шелтер Плюс.
10-го жовтня, так зване російське міністерство оборони повідомило Володимиру Рощину, що його 27-річна донька, журналістка Вікторія Рощина, померла.
Вікторія зникла безвісти 3-го серпня минулого року на окупованій частині Запорізької області. Туди вона вирушила, щоб підготувати черговий матеріал. У журналістки вже був досвід перебування в полоні – в березні 2022 року її захопили російські окупанти та десять днів утримували в Бердянську.
Тільки за 9 місяців після серпневого зникнення, у квітні 2024 року, росіяни підтвердили, що Рощина в Росії. За що її затримали, в чому її обвинувачують, де вона перебуває та в якому стані – все це залишалося невідомим.
У вересні Росія погодилася включити Вікторію в найближчий список для обміну полоненими. Її чекали вдома. Але 13-го вересня обмін відбувся, а Вікторію так і залишили в полоні.
Як вказано в листі міноборони рф до Володимира Рощина, Вікторія загинула 19-го вересня. Тепер її обіцяють повернути «в рамках обміну тілами затриманих осіб»…
Вікторія прийшла в журналістику в 16 років.
Спеціалізувалася на темах криміналу, правозахисної діяльності та судової системи.
З початком повномасштабної війни робила репортажі з гарячих точок та з окупованих територій.
Вікторія Рощина була авторкою репортажів для «Радіо Свобода», «Українська правда», hromadske, «Українське радіо», «UA:Перший», «Цензор.нет» тощо.
«Віка, мабуть, не була найпотужнішою журналісткою в плані роботи зі словом, — згадує Юлій Морозов. — Але більш небайдужої і відчайдушої медійниці, завжди готової боротися з дурнею і несправедливістю я, схоже, не зустрічав. Не дивно, що в її серці завжди знаходилося місце для рідного Кривого Рогу, де дурні і несправедливості вистачало. Тому поговорити завжди було про що, і тем, де поєднати зусилля, теж було вдосталь… Зараз багато хто починає писати про правильність дій Вікторії і медіа, для яких вона останнім часом працювала, про доцільність лізти в саме пекло. Думаю, варто лишити це для фахових внутрішніх дискусій. А зараз просто закарбувати в пам’яті молоду хорошу людину, яка шалено працювала, щоб доносити правду. І яку вбила росія. Віку не повернеш, але боротьбу за правду і за покарання агресора це має не зупинити. Бо «не зупинити» — це було саме про неї».
Висловлюємо найщиріші співчуття з приводу тяжкої втрати рідним, близьким, друзям Вікторії.
Світла пам’ять!
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
