Розповідає «Криворізька міська організація ПМГУ»: «Я усвідомлюю, що зараз усім дуже важко. Але наші люди надихають. Вони несуть у собі таке потужне світло, що від нього тепло навкруги», – сказала при зустрічі профспілкова активістка Ірина Метеля, яка має великий досвід роботи з людьми.
На Криворізький центральний рудоремонтний завод (КЦРЗ) вона прийшла в 1991 році. З того часу тут багато що змінилось, у тому числі і його назва. З минулого року її рідне підприємство називається «Метінвест Машинері».
Головою профспілкової цехової організації сталефасонноливарного цеху (корпус №1) спілчани обирають Ірину Метелю вже протягом 25 років. За час роботи в цеху їй згадується багато хорошого, бо колектив завжди був ініціативний та небайдужий, активний та креативний.
На думку співрозмовниці, під час війни головним у профспілковій роботі є соціальна підтримка колег – і тих, хто обороняє Україну в найтрагічніший для неї час, і тих, хто трудиться на виробництві.
«Якщо говорити про трудовий фронт, то він не легкий. Люди працюють у важких умовах, до того ж, живемо в постійних обстрілах, холоді, блекаутах… Чоловіків не вистачає. Раніше в нас на робочих, так званих чоловічих, спеціальностях працювало десь 30 відсотків жінок, зараз – удвічі більше. Кожен працівник виконує роботу з подвійним навантаженням. Але що я розповідаю, така ситуація в наш час на будь-якому підприємстві, і ви про це знаєте, – з сумом сказала пані Ірина. – Але тил має бути надійним».
Зі зброєю в руках зараз захищають Україну 27 працівників сталефасонноливарного цеху (корпус №1). Колеги чекають на повернення з війни наших титанів – мужніх оборонців і радіють, коли ті під час своїх коротесеньких відпусток знаходять можливість прийти в цех.
Не так давно була нагода обійнятися з Ігорем Бобковим, Володимиром Самарчуком, Андрієм Шевченком та іншими. Це так важливо, бо, на жаль, з деякими бійцями вже ніколи не можна буде зідзвонитися чи побачитися…
«І наша адміністрація, і профком первинки ПМГУ на чолі з Дмитром Польовим постійно приділяють увагу нашим захисникам, цікавляться їхніми потребами та допомагають у міру можливостей, навіть, коли запити військових ексклюзивні, – зазначила профактивістка. – Працівники теж часто долучаються до оголошених захисниками або волонтерами зборів. Незважаючи на неймовірні випробування війною, які випали на долю нашого покоління, ми зберігаємо свою внутрішню міцність і духовну стійкість. Разом вистоїмо і переможемо ворога! Окрема подяка – колегам-волонтерам і донорам крові. Усі вони роблять добрі та корисні справи тихо, без зайвих слів, що іноді я випадково про це дізнаюсь».
Своїми помічниками Ірина Метеля називає членів профспілкової цехової організації СФЛЦ (корпус 1): Олену Найдьонову, Олену Зарубу, формувальників машинного формування, Наталію Ковтун, землероба, Оксану Ніколаєнко, начальницю формувально-стрижневої дільниці, Олексія Лагуткіна, майстра, Дмитра Глушкова, вибивальника відливок.
Добрим словом згадує і своїх колежанок з профспілкової роботи з інших цехових організацій ПМГУ підприємства – Ірину Чудну, Руслану Саницьку, Олену Богаткіну, Ірину Капінус, з якими довго співпрацює.
Вони багато роблять для спілчан і користуються повагою та авторитетом.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
