Як нагадує «21 окрема бригада ім. Петра Калнишевського Національної гвардії України», він назавжди в строю: 2 травня – 4-ті роковини з дня загибелі Героя України підполковника Сергія Кандиби з Кривого Рогу
24 лютого 2022 року Сергій Кандиба із позивним Шах зустрів повномасштабне вторгнення російських військ в місті Маріуполь під чергової ротації підрозділу на Донеччину. Офіцер та його побратими стали на захист Маріуполя та мужньо тримали оборону у повному оточенні, що тривало 86 діб.
Сергій Михайлович Кандиба народився 20 липня 1978 року у Кривому Розі. Після закінчення школи вступив на навчання до Криворізького автотранспортного технікуму за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів», отримавши кваліфікацію «технік-механік». Пізніше отримав повну вищу освіту з присвоєнням кваліфікації «спеціаліст інженерної механіки» за спеціальністю «Технологія машинобудування».
Із автомобільним транспортом було пов’язане життя та військовий шлях Сергія Михайловича. Свою службу у 21-й окремій бригаді НГУ розпочав ще у 2002 році. Пройшов посади начальника військового наряду, техніка авторемонтної майстерні, заступника командира патрульної роти з технічної частини та заступника командира батальйону оперативного призначення з озброєння та техніки.
З 2014 року неодноразово виконував службово-бойові завдання під час проведення Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил у Луганській та Донецькій областях України. Від першого дня повномасштабного вторгнення офіцер разом із побратимами виконував бойові завдання у повністю оточеному місті Маріуполь.
Перший бій застав ротно-тактичну групу 2 березня 2022 року, на блокпосту на околиці Маріуполя.
«Коли на нас йшли танки ворога, майор Кандиба один із перших вистрелив із РПГ-22 та влучив у техніку росіян. Ворожому танку це не завдало бажаної шкоди, але призупинило наступ ворога. Це дало нам час посилити блокпост. Згодом, за наказом керівництва (тоді ми вже були у підпорядкуванні загону спеціального призначення військової частини 3057 Національної гвардії України «Азов»), ми відступили до Маріуполя та продовжили відбивати ворога на кордоні міста. Сергій допомагав командирові батальйону обороняти місто. Бої тривали до 23 березня 2022 року. Тоді нас почали перекидати групами на інші ділянки міста, де потрібно було посилити оборону. Вийшло так, що нас разом з майором Кандибою перекинули на вулицю Миру та вулицю Бахчиванджи, де ми малими групами утримували ворога, Майже завжди нам ставили старших групи бійців «Азову», але і вони прислухалися до Сергія Михайловича, а то і зовсім передавали керування групою йому. Навіть мене він рятував декілька разів. Коли ми разом отримали поранення, обидва у ногу, тоді нам і дали позивні – Шах і Мат», — розповідає побратим Сергія Кандиби Максим із позивним Мат.
Попри отримане поранення Сергій Михайлович продовжив виконувати бойові завдання. За словами Мата, офіцер завжди піклувався про людей – і цивільних, і військових, надавав медичну допомогу та ділився їжею, якої майже не було.
Одним із найважчих періодів Мат називає перехід з правого берега на комбінат «Азовсталь».
«Шах зміг в повній темряві винести пораненого побратима, якому ворожий снайпер прострелив обидві ноги, доставити до найближчого бомбосховища і там надати першу медичну допомог. Це врятувало життя бійцю», — говорить Мат.
Під час оборони Маріуполя Шах неодноразово вводив ворога в оману, використовуючи свій досвід – розставляв фальш-позиції та застосовував інші хитрощі, аби заманити противника у пастку.
2 травня 2022 року, під час зміни з позиції на комбінат «Азовсталь», група, у якій перебував Сергій Михайлович, потрапила під артилерійський обстріл ворога. Шах отримав важке поранення, несумісне з життям.
Рік і 10 місяців сім’я продовжувала пошуки майора Кандиби Сергія Михайловича, зберігаючи надію знайти люблячого чоловіка та батька живим. Лише в лютому 2024-го року стало відомо, що офіцер загинув та похований там, де точилися найкровопролитніші бої.
Останній спочинок Сергій Михайлович знайшов серед двох дерев вишні, що ростуть біля бункеру з умовною назвою «Юпітер» на території металургійного комбінату «Азовсталь» у Маріуполі, який нацгвардієць обороняв до останнього подиху.
У Героя залишилися дружина, мати та двоє синів, які продовжили справу батька – захищали Україну. На жаль, у 2025-му році один з них, Данило, під час виконання бойового завдання отримав важкі поранення, несумісні з життям.
У пам’ять про чоловіка та сина Ольга Кандиба створила дві зони відпочинку з черешневою алеєю у парку «Щастя» — місце, де кожен може зупинитись на мить та згадати Сергія Михайловича та Данила.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
