Із церкви у Вільному Криворізькому районі апологети УПЦ МП поцупили навіть дзвін, повідомляє депутат міськради Кривого Рогу та журналіст «Домашки» Наталя ШИШКА
Минулого недільного дня у храмі Великомученика і цілителя Пантелеймона села Вільне Криворізького району пройшло богослужіння, яке відправили священики Дніпропетровської єпархії Православної церкви України (ПЦУ).
А це означає, що релігійна громада села, яка ухвалила порвати із УПЦ (мп) та перейти до ПЦУ і два роки чекала офіційного визнання державою цього факту, нарешті зайшла у свій храм. До останнього часу церква стояла зачиненою, службу там не правив ніхто.
При цьому актив релігійної громади звідусіль попереджали, щоб ніяких болгарок, ніякого протистояння, щоб не захоплювали церкву силоміць.
Хоча ідеться про будівлю церкви, право власності на яку зареєстровано за релігійною громадою села. А згідно із законодавством зміна конфесійної підпорядкованості не впливає на зміст майнового права релігійної громади.
Однак коли на минулому тижні парафіяльна рада таки ухвалила зрізати замок на воротах та примусово відчинити двері храму, і коли це було зроблено, всі зрозуміли: можна було ще три роки й три дні чекати, поки їм віддадуть ключі від храму ті, хто до останнього часу там господарював.
Та нагосподарював так, що з храму зникла не тільки ікона цілителя Пантелеймона з мощами, а й інші ікони, Євангеліє, семисвічник, жертовник та інший церковний інвентар.
А коли голова парафіяльної ради Володимир Волков піднявся по сходах під купол церкви, то був шокований: поцупили навіть дзвін!
Це засвідчило, що у цивілізований спосіб передавати релігійній громаді храм та його майно ніхто і не збирався. Але водночас і те, що апологети УПЦ разом зі своїм священником капітулювали, причому зробили це в негідний, ганебний спосіб.
При примусовому, з допомогою спеціального обладнання, відкритті воріт та дверей церкви були присутні не тільки члени парафіяльної ради та її ревізійної комісії, парафіяни, а і представники місцевої влади та поліції.
Вони заздалегідь були повідомлені парафіяльною радою про день і час, коли релігійна громада має намір отримати доступ до майна, яке їй належить по праву, щоб використовувати його за призначенням.
При цьому спрацювала сигналізація, на місце події прибула ще й оперативно-слідча група, яка заходилась відбирати у присутніх пояснення.
Щоправда, на фоні загального піднесення, яке панувало в церкві, на фасаді якої замайорів український прапор, на працюючу сигналізацію ніхто не зважав.
— Раніше я не ходила в цю церкву. То в місті ходила до о. Романа, то у селі разом з усіма в клуб (де в останні два роки правив священник ПЦУ- Авт.). Як можна було пообдирати стіни, що це за люди набожні такі? -дивувалась Поліна Андріївна Домнічева. Вона 40 років викладала геодезію в університеті. — Мій син, доцент університету Микола Домнічев, так біг читати лекцію для військових, що не добіг, помер. Тепер у мене залишилась тільки молитва…
А коли після невеличкої екскурсії храмом для журналістів віряни разом зі священником заспівали «Боже великий, єдиний, нам Україну храни…», то здавалось, що храм наповнився якимсь особливим світлом.
Це було настільки надихаюче і піднесено, що, як зізналась мені госпітальєрка-доброволець Антоніна Швайковська, у неї навіть запаморочилась голова. Стільки позитивних емоцій одразу відчувати їй не доводилось давно.
Наталя ШИШКА,
«Домашня газета»,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
