Як розповідає «Карітас Кривий Ріг УГКЦ», війна завжди забирає найдорожче — відчуття дому. Для Тетяни цей біль став реальністю, коли разом із донькою вона була змушена покинути рідне село Андріївку на Донеччині
Тоді жінка чекала на дитину, а довкола лунали вибухи. Єдине, про що думала майбутня мама, — врятувати дітей і дати їм шанс жити у безпеці.
Наприкінці 2024 року сім’я знайшла прихисток у Зеленодольську Криворізького району. Але спокій не приходив одразу: доводилося змінювати квартири, шукати місце, де діти могли б нарешті відчути затишок і трохи впевненості. Особливо маленькому Максиму, якому так потрібна була тиха гавань, щоб рости без страху.
Сьогодні життя родини поступово входить у русло. Старша донька навчається онлайн — у школі, яка колись стояла в їхньому селі, а нині зруйнована війною, синочок підростає, але витрати на житло забирають більшість коштів, і саме тому підтримка від Карітас Кривий Ріг стала ковтком повітря.
Допомога з орендою житла у межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» подарувала можливість заощадити й спрямувати сили на найважливіше — облаштувати будні дітей, створити для них хоча б маленький острівець нормального та спокійного життя.
Поступово сім’я знаходить сили знову вдихати на повні груди та писати нову сторінку свого життя на криворізькій землі.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
