Жодні слова не здатні зменшити пекучий біль утрати для рідних і близьких. Цей біль не має часу й меж — він назавжди оселяється в серцях тих, хто любив, чекав і вірив
Сьогодні біль і сльози знову стали спільними. Провели в останню земну дорогу Воїна — Мачуліна Станіслава Петровича, який 27 грудня 2025 року помер у госпіталі при Криворізькій лікарні №1.
9 січня 2026 року мешканці Петрівської громади вийшли на вулиці Петрового, Олександро-Мар’ївки, Володимирівки та Ганнівки, аби віддати шану захисникові України. Люди ставали живим коридором пам’яті — на колінах, зі схиленими головами, з квітами й синьо-жовтими прапорами в руках.
Так громада прощалася з воїном, чий життєвий шлях був сповнений праці, людяності й служіння Україні, з людиною, яка зробила свідомий вибір стати на захист Батьківщини і до останнього залишалася вірною цьому вибору.
Із серпня 2022 року Станіслав був у лавах Збройних сил України, пішов боронити рідну землю від ворога. Він пройшов пекло Бахмута й Херсона, у 2023 році під час одного з боїв зазнав контузії.
У 2025 році проходив лікування в Дніпрі та Кривому Розі, але важка недуга виявилася сильнішою — серце воїна зупинилося, залишивши по собі біль утрати й світлу пам’ять про мужнього Захисника.
Для матері та молодших братів ця втрата стала невимовним горем.
Під звуки журливої мелодії траурний кортеж зустрічали земляки. Церемонія прощання відбулася з усіма військовими почестями: під звуки Державного Гімну домовину огорнули полотнищем синьо-жовтого прапора.
Спільна молитва, щирі слова співчуття, пронизлива хвилина мовчання…
Відтепер Мачулін Станіслав Петрович спочиватиме з миром на кладовищі в селі Ганнівка.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
