01:23 на годиннику. 26 квітня 1986 року. День і час, які назавжди закарбувалися у свідомості українців та цивілізованого світу. Історія розділилася на «до» та «після». Сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції.
На четвертому енергоблоці через два теплових вибухи цілком було зруйновано реактор. Будівля частково обвалилася. На даху стала вирувати пожежа. Залишки активної зони реактора розплавилися. Суміш з металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася під реакторними приміщеннями. Пішов викид радіоактивних речовин: ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90. У всіх різний час напіврозпаду.
Ситуація у зруйнованому реакторі погіршувалася через тривалі неконтрольовані ядерні та хімічні реакції з виділенням тепла від горіння запасів графіту. З розлому протягом багатьох днів відбувалося виверження продуктів горіння радіоактивних елементів. Зараження розповсюдилося на великі території.
Лише наприкінці травня 1986 року вдалося зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора. Шляхом залучення численних ресурсів та ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.
Рівень радіації в деяких місцях сягав близько 5.6 Р/сек, тобто 20 000 Р/год. Смертельна доза — 500 Рентген за 5 годин. Через катастрофу з сільськогосподарського користування вивели близько 5 млн га земель. Довкола АЕС з’явилася 30-кілометрова Зона відчуження. Знищеними та похованими (закопаними важкою технікою) вважаються сотні невеликих населених пунктів.
Схиляємо голови перед мужністю Героїв-ліквідаторів, які, ризикуючи своїм життям, врятували майбутні покоління. Цей подвиг навіки у памʼяті. Подібне лихо ніколи не має повторитися.
