Невелика група волонтерок вже більше року працює над створенням маскувальних костюмів. За цей час вони сплели більше сотні спеціальних маскувальних костюмів-кікімор. До кожної посилки з костюмами дівчата додають маскувальні сітки. Залежно від регіону та специфіки ландшафту майстрині підбирають відповідну кольорову гаму.
Жінки зізнаються, що мистецтво плетіння опанувати було неважко, а труднощі виникали з викрійкою. «Ми не знали, як воно буде виглядати. Спілкувалися з хлопцями, вони свої побажання передавали, що зробити, аби костюми були зручними. Десь додати резинки на рукавах, або гачечки збоку для зручності. І головне, щоб нічого не закривало огляд місцевості, аби, не дай Боже, не пропустити ворожу розтяжку».
Дівчата намагалися облегшити вагу самої кікімори – зараз вони важать до двох кілограмів. Залежно від регіону призначення майстрині змінюють кольори матеріалів. Якщо це Херсонщина – додають солом’яні кольори випаленого степу, для Харківщини – більше трав’янистих кольорів, для Донбасу – це мікс, бо там є і степ і промислові і лісові зони. «Волонтер сказав, що у нас кращі, тому що ми плетемо з ниток, і в траві взагалі непомітні стають», — ділиться одна з майстринь Ольга. За рік роботи колектив виготовив 107 маскувальних костюмів.
На створення однієї кікімори йде приблизно 2-2,5 дні, і це зусиллями роботи 4-5 волонтерок. Бували випадки, коли доводилося у прискореному режимі за день-два сплітати, щоб встигнути передати на передову ще один костюм. Бо вони зараз дуже потрібні бійцям. Так само як і маскувальні сітки. Їх завжди додають до посилки з костюмами. Із сумною посмішкою жінки кажуть, що наразі зменшилася кількість рук, які могли б допомогти у роботі.
Як і раніше волонтеркам не вистачає основ, саме сіток. Їх також плетуть самі, або отримують від волонтерів. Дуже вдячні дівчата однодумцям з Чернівців за надіслані основи, а також небайдужим з Естонії та Литви. Вони у бажанні виявити солідарність з нашим народом часто надсилають те, що потрібно було, як то кажуть, ще на вчора. За рік дівчата-волонтерки сплели більше трьох кілометрів маскувальних сіток.
Майстрині не просто механічно виконують роботу, вони плетуть обереги. «Ми обереги створюємо для них, бо молимося до янголів-охоронців, щоб жодна куля чи уламок не нашкодили. Бережи вас Боже, хлопці. Дай вам сили, захисту і Перемоги!», — відзначає волонтерка Оксана.
«Відчуваємо причетність до майбутньої перемоги», — радіють свої роботі щоразу жінки. – Ми робимо маленьку справу, але відчуваємо, що не тільки віримо в ЗСУ, а й допомагаємо».
