На Донеччині обірвалося життя криворіжця Валерія Левіна. 29 серпня з ним простилися на Центральному кладовищі Кривого Рогу. Валерій пішов захищати Україну на початку літа 2022 року. Чоловік не мав військового досвіду, але мав палке бажання звільнити батьківщину від окупантів. До війни працював на «Кривбасзалізрудком» у ремонтно-будівельному цеху. З дитинства займався боротьбою, мав багато нагород. Вдома його не дочекалися живим дружина і дочка.
Валерій Левін з дитинства був активною та непосидючою людиною. Встигав усюди: і на шкільних заходах відзначитися, і у спорті нагороди здобути. Займався самбо та виборов чимало перемог. Спогадами про учня поділилася класна керівниця Тетяна Яківна: «Хороший хлопчик був, спортсмен. Завжди після уроків поспішав на спортивну секцію. Був життєрадісний, любив життя, любив людей». Жінка знала полеглого ще хлопцем і вела їх з 6 по 11 клас.
«Він був гаряче серце. Не було в шкільному житті такої події де б не було Валери. Я пам’ятаю, що він дуже хотів потрапити до лав Збройних сил, а не брали його, бо в нього були чисельні переломи, спорт давався взнаки. Коли все ж таки його взяли, він радів, що може привнести свою частку в Перемогу», – розповіла однокласниця Наталя.
На початку літа 2022 року чоловік все ж потрапив до лав захисників. Боронив батьківщину на Херсонському напрямку, отримав поранення. Після реабілітації знов повернувся у стрій. Згодом виконувати бойові завдання воїна перекинули на Донеччину, де він і зустрів свій останній день. Виною тому став ворожий артилерійський обстріл.
Вдома на чоловіка чекала дружина, на батька — донька.
Хороброго військового нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом», посмертно.
Нагадаємо, що в Кривому Розі попрощалися із полеглим на Донеччині захисником поліцейським Тарасом Кислим, детальніше тут.
