Як розповідає в Кривому Розі «Військова частина 3011 Національної Гвардії України», він ішов на війну з упертістю — пройшов сім медкомісій, щоб потрапити до війська. А вже під час свого першого бойового виходу побачив смерть, кров і силу побратимства
На свою першу ротацію в Донецьку область нацгвардієць Артем на псевдо Малий потрапив у лютому 2024 року. Саме тоді точилися жорсткі бої за населений пункт Урожайне.
«Мій перший вихід на позицію був 16 лютого. Тоді саме почався штурм. Ми виходили снайперською парою разом із протитанковим взводом на прикриття. Завдання виконали — «зняли» противника з 1200 метрів, поверталися назад — нас мала забрати «елька». Часу було обмаль, тому нас із побратимом трохи підвезли, а авто поїхало по інших. Коли вони вже поверталися, за якихось 50 метрів від нас, у пікап влучив ворожий FPV-дрон. Машина ще трималась, але в кузові вже був один загиблий і троє поранених», — розповідає Малий. — «Коли нас підібрали, одразу полетіли на стабпункт, передали поранених медикам. Тіло побратима з машини витягував я».
За кілька днів він знову повернувся на позиції — ворог знову намагався прорвати оборону у зоні відповідальності підрозділу. Потім була ротація, навчання, і нові завдання — вже на Херсонському напрямку.
До повномасштабної війни Артем проходив строкову службу у батальйоні оперативного призначення. Його шлях до армії був нелегким — через стан здоров’я його не брали сім разів. Але він повертався знову і знову.
«На строкову службу я пішов щойно мені виповнилося 18 — це було навесні 2021-го. Але мені відмовили через здоров’я. Я проходив обстеження сім разів. На службу мене взяли тільки з восьмого. У моїй сім’ї всі чоловіки — військові, тому мій вибір був очевидним», — усміхається Малий.
Сьогодні для Малого служба — не про героїзм, а про обов’язок.
І про те, що вибір — бути в строю — треба підтверджувати щодня.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
