Військовик на псевдо «Ізюм» добровольцем пішов на фронт, маючи досвід служби за плечима. Чоловік виконував бойові завдання майже перед обличчям ворога та під неспинними обстрілами у районі Часового Яру. Історією бійця поділилася пресслужба військової частини 3011 Національної гвардії України.
У рідному Кривому Розі «Ізюм» працював підривником на металургійному комбінаті. До військомату сам прийшов на початку березня 2022 року і влився в ряди21-ї окремої бригади НГУ.
«Потрібно було щось робити. Треба йти та відвойовувати свою землю», — розповів чоловік. Його підтримував досвід строкової служби в одній з військових частин Херсона.
Спочатку воїн боронив важливі державні об’єкти на Кіровоградщині, а навесні 2024 року виїхав на Донеччину, в район населеного пункту Часів Яр, за який досі тривають важкі бої.
Червень він зустрічав під свистом куль і вибухів. Відразу після прибуття чоловіка направили на позиції, всього за кілька кілометрів від ворога. Під ворожим небом, повним ворожих «очей», вони рухалися короткими ривками, від укриття до укриття. Дрони-камікадзе не давали розслабитися і постійно були в пошуку нової цілі.Бувало таке, що дістатися позицій виходило лише після кількох спроб.
Його бліндаж був замаскований серед «зеленки» та трохи на відстані від інших і через це важко було вловити рух ворога, адже видимість серед дерев складала близько 30-50 метрів.
«Ворог працював ніби по графіку – ранковий обстріл, обідній, вечірній, нічний. Можна було звіряти годинника. Дрони – завжди. Вони не зникали взагалі. Щойно помітять нас – одразу летить «кабачок». Працювало по нас усе, але найбільше з усього – міномет та дрони. Залітала авіація, кидала КАБи, які лягали від нас десь на відстані приблизно 500 метрів», — відзначав військовий.
За словами «Ізюма», бували моменти, коли противник підкрадався впритул. Бувало, що росіяни, немов на роботу, ходили повз позиції бійців, прострілюючи кущі. Це була їхня хитрість, щоб виявити спостережні пости.
«Я провів на позиції 51-у добу. У таку спеку, що була влітку, найбільше хотілося води. Провізію, медикаменти, павербанки та воду нам доставляли дронами. Потрібно було швидко добігти з позиції на точку, де дрон скидав запаси та так само швидко повернутися, щоб ворог тебе не засік. Ти не знаєш, чи у кущах навпроти у цей момент є ворог, і коли біжиш за «посилкою», опиняєшся під перехресним вогнем», — згадував нацгвардієць.
Найскладніше було побратимам чоловіка в районі Каналу. Там ворог постійно штурмував оборону, але наші — давали відсіч.
Психологічно «Ізюм» тримався лише за рахунок самоконтролю.
«Я відключив паніку. І працював інстинкт самозбереження. Попри бажання випустити в ворога увесь магазин та закидати їх гранатами, скористатися «одноразкою», треба було приймати рішення раціонально та під час мінометних обстрілів, коли нас намагалися «викурити», тримати себе в руках», — поділився боєць.
Нині захисник лікується та проходить реабілітацію після такого тривалого завдання. Після чого – знову в стрій та на завдання.
Нагадаємо, раніше ми писали про Василя Рудковського з «Сухої Балки», який випалює ворога на теренах Донбасу https://one.kr.ua/news/55300
