10 травня стало відомо, що на Донеччині обірвалося життя криворізького воїна Павла Войналовича. У мирному житті чоловік більше 20 років присвятив підземному Кривбасу, працюючи на «Криворізькому залізорудному комбінаті». До лав захисників потрапив навесні минулого року, служив у відділі забезпечення 55 окремої артилерійської бригади. 7 травня під час виконання бойового завдання неподалік селища Катеринівка прийняв свій останній бій, про що повідомляє прес-служба підприємства, де працював чоловік.
Павло Войналович – уродженець селища Новоолександрівка, що на Миколаївщині. Втім, уже з юних літ він пов’язав своє життя із нашим містом: після закінчення школи навчався у тодішньому Криворізькому коксохімічному технікумі. Свій трудовий шлях розпочав водієм, але уже згодом став техніком на заводі «Енергія». У 1995-1996 роках проходив строкову військову службу.
Після демобілізації певний час пропрацював на «Криворіжсталі», а у 2001 році пов’язав своє життя із шахтарською справою – спочатку електрослюсарем на шахті «Гігант-Дренажна», а пізніше – на шахті «Криворізька». Серед колег славився своєю сумлінністю, надійністю та досвідченістю.
Життя Павла докорінно змінило повномасштабне вторгнення росіян. Уже 9 квітня 2022 чоловіка призвали до Збройних Сил. Чоловік служив у другому самохідному артилерійському дивізіоні 55 окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ».
Хоча робота чоловіка у складі взводу забезпечення дивізіону не передбачала безпосереднього знищення окупантів, проте була необхідною складовою цього та вимагала не меншої завзятості та відваги. А подекуди навіть більшої: підрозділи забезпечення артилеристів – одна із ключових цілей для ворога.
Не зважаючи на це, Павло разом із побратимами сумлінно виконував покладені на нього бойові завдання. Зі слів колег, чоловік надзвичайно жадав Перемоги, аби повернутися до своєї сім’ї. На жаль, так не сталося – 7 травня, виконуючи складне бойове завдання по ураженню противника, у селищі Катеринівка, що трохи північніше Вугледару, воїн зустрів свій останній бій, в якому його серце назавжди зупинилося.
Без коханого чоловіка залишилася дружина Марина, без люблячого та турботливого татка – син Назарій та донька Анна. Для них Павлу назавжди 46.
Редакція «Першого міського» розуміє, що жодні слова не зарадять гіркоті від втрати відважного воїна для його родини, друзів та близьких. Наш обов’язок – залишити світлу пам’ять про Павла у серцях теперішніх та прийдешніх поколінь. Вічна слава Герою!
Нагадаємо, нещодавно стало відомо, що під Мар’їнкою обірвалося життя захисника із Кривого Рогу Євгена Білоуса.
