Родинні династії на Криворізькій ТЕС — не рідкість. Одна з них має 140-річний стаж у сфері енергетики. Сьогодні її продовжують дві жінки з однієї родини: Ірина — кранівниця та Ольга — майстриня, які працюють на одній дільниці й виконують ключові операції з обслуговування обладнання станції. Про це розповіли фахівці Криворізької ТЕС.
140 років: багатопоколінна відданість професії на Криворізькій ТЕС
Робота кранівниці є ключовою для проведення великих ремонтів на станції. Саме за допомогою мостових кранів здійснюється переміщення важкого обладнання, розвантаження габаритних вузлів та інші операції, без яких неможливе технічне обслуговування та відновлення устаткування.
Дорога в професію у них одна. Повернулися до рідного Зеленодольська після навчання — і обох на станцію привели мами. Пройшли стажування і сіли за пульт крана.
Ірина згадує: «Мама працювала кранівницею й казала: “Іди до нас на станцію”. Відтоді пройшли 40 років за пультом. Свекруха теж була кранівницею: її чоловік із сином ходили до нас на обід — так і познайомилася з майбутнім чоловіком«.
Найбільше в роботі гріє момент, коли все зійшлося: стропи зняті, вантаж на місці, бригада дякує — тоді і темрява, і холод відходять на другий план.
Ольга розповідає, що на початку кар’єри відчувала страх висоти. Наставниця допомагала їй освоїти навички, поступово привчаючи до роботи на висоті, аж доки процес не став звичним і впевненим.
Працювати в одній зміні матері та доньці буває непросто — це вимагає взаєморозуміння та терпіння. Ольга зазначає, що намагається справедливо ставитися до колег і захищати тих, кого несправедливо критикують. Водночас з мамою спілкування в робочому режимі має свої особливості: її авторитет залишається незаперечним.
Династія енергетиків — фото Криворізька ТЕС
Читайте також: Фронт наближається: з громад Синельниківського району евакуюють населення
Династія енергетиків — фото Криворізька ТЕС
Повномасштабне вторгнення суттєво змінило умови роботи. Ірина на той момент уже перебувала на пенсії, проте через значне скорочення штату кранівниць (на станції залишилося лише троє) вирішила повернутися до роботи, щоб підтримати доньку, яку призначили майстринею.
«Я вже була на пенсії. Але через повномасштабне вторгнення на станції лишилося лише троє кранівниць. Мою доньку призначили майстринею, тож я вирішила її підтримати й повернулася за пульт крана«, — розповідає Ірина.
Зараз обсяги аварійних ремонтів значно зросли, що залишає мало часу на планові роботи. Умови праці ускладнені регулярними обстрілами та повітряними тривогами.
Ольга згадує один з епізодів: під час руху крана разом зі стажером Романом почався артилерійський обстріл. Вони перебували на значній висоті в машинному залі.
Після того, як вдалося безпечно дістатися до посадкової площадки, довелося швидко спуститися та перейти до укриття. На відміну від ракет чи дронів, про які є попередження, артилерійські обстріли часто починаються без сповіщень.
«Нехай це 8 Березня буде останнім у час війни. Щоб не чули сирен, щоб на роботу йшли спокійно. Всім здоров’я, терпіння й любові«, — Ірина та Ольга привітали українських жінок із 8 березня.
Раніше ми писали: зроблено у Кривому Розі: оновлений трамвай з криворізьким дизайном виїхав на лінію «Швидкісного трамваю».
