Нацгвардієць Віталій родом з Харкова, однак вже понад 25 років для нього домом є Кривий Ріг. За його плечима – строкова служба у десантно-штурмових військах. Протягом останніх 23 років чоловік працював прохідником на гірничому підприємстві. 24 лютого 2022 року змінило його життя. Історію оборонця розповіли на сторінці в/ч 3011 НГУ.
У ту рокову дату Віталію прислав голосове повідомлення його син. Він проходив строкову в одній з частин Нацгвардії, що дислокується у Херсоні. За два дні до повномасштабного вторгнення хлопець вступив на службу з охорони та оборони Каховської ГЕС. І зустрів там рашистів.
«Від сина декілька днів не було новин, повна невідомість. А я вже через два-три дні був у військкоматі», — згадує Віталій.
Чоловік став спочатку частиною одного зі стрілецьких підрозділів з охорони та оборони важливих державних об’єктів. Після бойового злагодження криворіжець відправився у складі складі роти оперативного призначення минулоріч у жовтні на Донеччину. Працювали у Великій Новосілці. Захисники виходили на позиції по декілька днів, спостерігали за противником.
«Мої очікування та реальність на позиції майже збіглися. Найважче було день перед виходом, треба себе налаштувати, морально підготувати поки збираєш речі. А вже коли сідаєш в «Новатор», у тебе вже зовсім інші завдання, цілі, вже головне – як дійти, як вийти. Вже не страшно. Всі йдуть та виконують свої завдання. Працювали по нас і fpv-шки, і міномети, і намагалися нас випалити так званими «запальничками» — їх скидають з «мавіків». В нас було одного разу, що спочатку залетіла fpv-шка (дах витримав), і коли весь дим пройшов, ми почали розподіл по точках, хто на кулемет, хто на спостережний пост, і коли нас залишилося пару чоловік, противник скинув «запальничку» — ємкість із горючою сумішшю. Її дуже важко потушити, вона просто горить і все», — додає нацгвардієць.
На позиціях українських захисників постійно кипіла робота. Зокрема, з облаштування вогневих точок, вихідних шляхів, носіння «путанок». І все це під прицілом дронів рф. Противник знаходився на відстані в 500-700 метрів. У будь-яку пору доби воїни з НГУ контролювали рух, передавали дані командуванню. 28 жовтня Віталій на черговій зміні отримав поранення.
«Це був четвертий вихід на позицію. Вже почав втягуватися, так би мовити. Вийшли в посадку, йшли на позицію, коли по нас почали працювати «мавіки», так звана «карусель» — по три-чотири дрони. Всю групу «накрили» відразу, вже один «трьохсотий» залишився, ми його сховали в кущі. Коли почали далі йти, дрони зосередилися на нас. По мені відпрацювали чотири рази. Хлопці приїхали та евакуювали нас, але надії, що встигнуть, майже не було – на той момент по нас працювали скиди кожні 3-5 хвилин, і постійно потрібно було від них увертатися. Моя мотивація не зникла. Ми хочемо миру, але на наших умовах, щоб кожне життя, яке віддали наші побратими, не було покладено марно», — підкреслив Віталій.
Після лікування чоловік повернувся у стрій та продовжує службу.
Нагадаємо, раніше ми давали історію воїна Максима з Кривого Рогу, який після дронової атаки вчиться жити заново.
