20 листопада у вічність провели Ігоря Кириченка. Він служив з березня цього року і встиг побувати на найгарячіших напрямках фронту. Свій останній бій воїн зустрів 13 листопада на Донеччині. У воїна влучив уламок мінометного снаряда. До війни він працював на підприємстві «Юністіл» на інженерно-керівній посаді. Безмежно любив сина.
Ігоря Кіриченка цінували і любили як друзі, так і колеги, адже він був надзвичайно позитивною і світлою людиною. Чоловік працював на підприємстві «Юністіл» і легко знаходив спільну мову з усіма.
Кума загиблого Дар'я Ворона поділилася теплими спогадами:
«Ігор був чудовим. Це та людина з якою, коли знайомишся – здається, що знав його все життя. З ним завжди легко, весело. У найскладніші мої часи він був поруч, знаходив такі слова, що здавалося що то вже не проблема, не біда. Це золота, світла людина, яка у серці кожного лишила теплий слід».
Ігор приєднався до лав захисників у березні цього року. Нищив ворогів на Харківському, Луганському й Донецькому напрямах фронту. Займав посаду заступника командира бойової машини піхоти.
Життя відважного воїна обірвалося 13 листопада на Донеччині, внаслідок осколкового поранення.
Рідні та знайомі проводжали в останню путь захисника 20 листопада. Місце останнього спочинку він знайшов поряд з Героями, що полягли у боротьбі за незалежність батьківщини, на Секторі почесних поховань.
У Ігоря залишилася колишня дружина Юлія та 5-річний син Захар.
Раніше у Кривому Розі простилися зі штурмовиком Олександром Голдуном.
