6 липня Кривий Ріг прощався із відважним воїном Євгеном Гражданом. Чоловік трудився торгівельним представником та досягав у своїй справі успіхів. А у перші дні повномасштабного вторгнення добровільно пішов до лав війська. Служив водієм у мінометному підрозділі 17-ї окремої танкової Криворізької бригади. Звільняв Херсонщину та обороняв Бахмут. Саме на його околицях 30 червня воїн зустрів свій останній бій.
У мирному житті Євген був торговим представником в кондитерській компанії. Він доставляв солодощі до магазинів в Апостолівському районі. Ті часи спільної праці згадує колега загиблого Юрій: «Так виходило, ми їздили із ним разом по селам. Був спокійний, трудолюбивий, завжди добрий та усміхнений».
«Він спішив жити, і за що не брався – завжди намагався все зробити ідеально. Прекрасна людина, в нього чудові діти. Він був, як сонечко для нас та намагався усім допомогти», — згадує рідна тітка Анна. Разом зі своєю дружиною Євген виховував двох маленьких дітей та робив усе, аби подарувати їм щасливе майбутнє.
Саме аби захистити їх, свій народ та державу, Євген одним із перших пішов до військкомату. Два дні його не брали до війська, бо охочих тоді було надзвичайно багато. Євген на це уже починав було злитися, але завдяки своїй наполегливості таки потрапив до числа захисників. Став до служби чоловік у якості водія мінометного підрозділу 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Разом із Євгеном до лав бригади став його майбутній побратим на псевдо «Бариста», який розповідає: «Ми разом із початку повномасштабного вторгнення. Прийшли разом добровольцями. Він завжди сумлінно виконував всі накази, гарно воював, ніколи не мав сумнівів. Завжди тримався, а коли бачив, що нам важко – жартував, підтримував нас. Був дуже гарною, доброю людиною, гарним другом та товаришем».
Підрозділ Євгена спочатку брав активну участь у звільнені правобережжя Херсонщини. Саме вони одними із перших заходили у звільнений Берислав. Після чого чоловіка із побратимами перекинули на Бахмутський напрямок. Спочатку хлопці стримували ворога поблизу селища Червона Гора, що на північ від міста. Пізніше бої почали точитися уже на околицях. Загалом, Євген провів під Бахмутом майже пів року. В надзвичайно складних умовах він успішно виконував поставлені на нього завдання. 30 червня мінометний розрахунок Євгена потрапив під ворожий вогонь.
Того дня і загинув наш земляк разом із командиром мінометного розрахунку та ще одним побратимом. Ще двоє воїнів зазнали поранень, при чому один – сильних.
Поховали Євгена у секторі почесних поховань Центрального кладовища. Без коханого залишилася дружина, а без люблячого батька – семирічна донечка та одинадцятирічний син.
Редакція «Першого міського» поділяє біль від втрати нашого відважного захисника. Вічна пам’ять та слава Євгену.
Нагадаємо, цього дня Кривий Ріг прощався із мужнім воїном Максимом Прохоровичем.
