Розповідає Олександр на позивний «Мальок»: «Коли ворог підійшов до Кривого Рогу — я не вагався»
Олександр із позивним «Мальок» — командир інженерно-саперного відділення танкового батальйону 17 ОВМБр. За плечима Олександра — роки досвіду, тисячі кілометрів доріг та рішення, які він ухвалив серцем, коли ворог підійшов до його рідного міста.
Олександр уклав свій перший контракт із 17-ю бригадою ще у 2016 році. Після завершення терміну служби у 2021-му вирішив спробувати сили за кордоном, де працював водієм негабаритних вантажів.
Але березень 2022 року змінив усе. «Коли ворог підступив до рідного Кривого Рогу, я не міг залишатися осторонь. Повернувся з-за кордону й одразу пішов до Криворізького РТЦК та СП, щоб знову стати до лав своєї бригади», — розповідає воїн.
Як професійний водій, Олександр глибоко усвідомлює, що успіх будь-якого танкового підрозділу тримається на забезпеченні:
«Логістика та забезпечення — це фундамент успіху будь-якої місії. Це робота найвищого рівня відповідальності, яка часто пов’язана із серйозною небезпекою. Безперебійне постачання є критично важливим фактором: без нього виконання жодного бойового чи оперативного завдання просто неможливе».
Олександр пригадує весну 2022 року неподалік Лисичанського нафтопереробного заводу (НПЗ): «Ми чекали точки заправки та заряджання для наших танків у посадці, де був район очікування. Я якраз привіз повну машину БК. Тільки-но заїхали в посадку — розпочався артилерійський обстріл. Дивом усе минулося. Слава Богу, обійшлися лише пробитими колесами».
Олександр порівнює реалії 2022 року та сьогодення: «У 2022 році можна було під’їхати так близько до ЛБЗ (лінії бойового зіткнення), що зараз це видається неможливим. Хід війни змінився миттєво й непередбачувано через масове використання дронів. Переміщення великогабаритних автомобілів стало смертельно небезпечним, тому в логістиці ми почали застосовувати НРК (наземні роботизовані комплекси), а сама лінія бойового зіткнення розтягнулася на десятки кілометрів».
На запитання про страх Олександр відповідає відверто: «Боятися — це нормально. Не боїться тільки той, кому байдуже. Я сам зробив цей вибір і знаю, за що стою. ЗСУ — це не просто служба, це велика сім’я, де кожен підтримує кожного заради спільної мети».
«А якщо ви все ще вагаєтеся — просто запитайте себе: у якій країні ви хочете жити?» — підсумовує «Мальок».
Вдома на Олександра чекають найдорожчі: батьки та кохана дівчина. Саме заради їхнього майбутнього він щодня виконує свою небезпечну, але таку необхідну роботу.
Відділення комунікацій 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
