До великої війни Олександр працював слюсарем на ПівдГЗК. Ремонт техніки навчив його простої істини: будь-який механізм працює лише тоді, коли кожна деталь на своєму місці. У війську це правило тепер рятує життя, нині Олександр – головний сержант взводу механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади на псевдо «Монгол».
Шлях Олександра в ЗСУ розпочався у листопаді 2022-го. Спершу була рота охорони, а після реорганізації став гранатометником у бойовому підрозділі. Чи не найважче випробування чекало на нього у 2023 році поблизу Берхівки та Ягідного, що під Бахмутом.
«Ми тоді тримали оборону у двох посадках. Пам’ятаю день штурму, коли суміжні підрозділи почали наступ. Ворог накрив нас усім, чим міг: міномети, скиди, FPV-дрони, стрілецька зброя. По наших позиціях постійно «прилітало». На щастя, загиблих у нашій смузі тоді не було, але мали багато поранених. Ми з товаришем на позивний «Ферум» надавали першу допомогу, перев’язували, чекали на групу евакуації», – згадав боєць.
За кілька днів тиск став критичним. Проти піхотинців виставили танки та бронемашини.
Коли тримати позиції стало неможливо, підрозділ отримав наказ відійти. Завдяки професіоналізму команди вийти вдалося без нових втрат, закріпившись на інших рубежах.
Олександр переконаний: на війні не варто сподіватися на випадок.
«Не чекайте, поки доля обере за вас – обирайте підрозділ і спеціальність самостійно. У 17-й ОВМБр ми не віримо в дива, ми віримо в професіоналізм. Ми передаємо власний досвід, навчимо всьому необхідному. Ваша сьогоднішня рішучість – це сильна армія завтра. Приєднуйтесь до команди, де цінують кожного», – наголосив захисник.
Вдома на Олександра чекають батьки.
«Вони – моя головна опора. Заради них я тут, заради них і стримую цю навалу, щоб війна не прийшла в їхній дім», – підсумував «Монгол».
Нагадаємо, раніше ми писали, про криворізького нацгвардійця Олега Яцишина, який не повернувся з «Азовсталі».
