– Спочатку летить граната, а потім заходимо ми! І так від вулиці до вулиці, від села до села, – каже боєць з позивним Румун прес-службі криворізького «253 окремий штурмовий полк «Арей»
В полку Арей більше року.
– Якщо ворог стріляє хаотично й неприцільно, ми не відповідаємо, щоб не видавати себе. Просто даємо координати й наші пташники розбирають їх. Нам головне зайти подалі вглиб.
Румун зайшов з побратимами так глибоко, що росіяни ходили поруч, голосно перегукувалися й не підозрювали, що вони не одні.
– Вони кричать, підриваються. Самі мінують з повітря і самі підриваються. Може, вони під чимось… – каже боєць.
Коли взяли в полон росіянина, Румун не хотів з ним розмовляти, бо, каже, міг не стриматися:
– Мій 14-річний брат вийшов з під’їзда й прилетіла ракета… Треба зробити так, щоб їх тут не було. Не лише через брата. Всі страждають. Тому я й не ховався від ТЦК. Запропонували піти в наш криворізький «Арей», і я одразу погодився.
70 днів на позиціях.
Румун знає заради чого.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
