Криворізькі воїни – зразок високої сили духу і титанічної мужності. Доказ цьому – історія «Мурчика» та «Мажора», які несуть службу у в/ч 3011 Національної гвардії України. Їхнє завдання – зачистка Донецького напрямку фронту від броньованої техніки та особового складу окупантів. Влучність військових настільки вражаюча, що рашисти рідко застосовують залізяччя на штурмах.
До прикладу, нечасто техніка рф зустрічається в Урожайному. Бо ворог знає, як тільки висуне носа – їх знищить артилерія або розрахунок ПТРК «Фагот».
«Зазвичай працюємо для прикриття наших сил, окрім танка, для наших побратимів є безліч небезпек. Нам передали по координатам, що в одній із будівель сидить снайпер. Ми розуміємо або ми його, або він нас. Один постріл і будівля з ним знищена вщент, більше ми його не чули», — кажуть хлопці.
Найважче бійцям під час штурму дістатися своєї позиції, адже один постріл – зміна місця. ПТРК легко вирахувати. Установка важить 20 кг, у кожного з пари по снаряду вагою по 15 кг. Бігати з усім перерахованим – завдання з зірочкою. Була в історії «Мурчика» та «Мажора» евакуація побратимів.
«Після ворожого наступу наші військові йшли мінувати територію, але наткнулися на російську протипіхотну міну. Отримали осколкові поранення ніг. Нам одразу передали по рації, що поряд є поранені військові. Зволікати часу не було, ми вибігли з позиції під час роботи ворожої артилерії, надали першу медичну допомогу і почали відтягувати до точки евакуації. Нестабільна ситуація тому, що був світанок, наше місце прострілювалося, але кинути ми їх не могли. Неважливо наш це підрозділ, або суміжний. Ми всі рідні», — резюмували Герої.
Нагадаємо, раніше ми давали історію криворізького нацгвардійця Павла «Бурханчика», який ніс службу на найпекельніших відтинках фронту й нині нищить ворогів на Херсонщині заради майбутнього добробуту родини.
