Як розповідає «253-й Криворізький окремий штурмовий полк «Арей», Марися назавжди запам’ятала 17 серпня 2022 року – вона стала до лав тоді ще батальйону Арей
– Я сказала Сергію Васильовичу Жеребилу (заступник командира полку): я хочу в армію. А він мені: «Ти знаєш що таке війна?» Відповіла, що не знаю, але хочу бути зі своїми. Так він мене і не відмовив. Я пішла до військкомату і оформилася, – згадує.
До армії Марися волонтерила, випікала хліб у команді з 17 жінок. Сестра їй казала, що, мовляв, «давай кормити бійців, може хтось нашого Сашку нагодує теж». На жаль син сестри Олександр загинув. Був снайпером.
Зараз Марися — діловод логістики взводу забезпечення.
Бути сильною надзвичайно складно, але родина «Арея» завжди підставить плече. Особливо Марися близька з тими, з ким починала у 2022-му.
Запам’яталось їй як на Харківщині прийшли бійці і сказали, що загинув побратим Олександр Мазур. Марися довго не могла в це повірити. Хлопці обіцяли повернутися у повному складі, як і виходили на завдання. Тоді вона навіть хотіла списатися, піти з армії, бо думала, що більше не витримає втрат. Але посестра обійняла і запевнила, що Мазур не хотів би щоб вона пішла:
– Тоді я вперше побачила на очах нашого командира сльози. Мазур йому був як син. Хлопці поверталися з позицій і були як вдома. Я навіть пічку навчилася для них топити. Я цим жила. Було так приємно, що я можу їх підтримати. І коли хлопці почали гинути стало дуже важко.
Проте Марися витримала і вже п’ятий рік служить.
Й коли зустрічає тих, з ким починала, довго не може наговоритися.
Адже згадати є що і кого.
Головне життєва правило Марисі – цінувати.
Рідних, побратимів і посестер.
І підтримувати всіх!
Кожен у полку корисний на своєму місці.
Робота у всіх різна – мета одна!
Перемога!
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
